Того ранку як завжди Іру розбудив її чоловік, що спав у вітальні на дивані.
– Знову на свою риболовлю збирається! – гнівно подумала вона.
Та заснути одразу їй не вдалось, крутилась-вертілась поки він з дому не вийшов і не настала цілковита тиша.
Ігор щотижня суботами прокидався вдосвіта. Вже роками чоловік їздив рибалити й приносив багато риби. Та це не подобалось Ірині.
А ще донедавна вони жили душа в душу. Виховали сина, який вже вивчився і переїхав. Обоє добре заробляли. Разом їздили у відпустки.
Іра влаштувалася адміністратором у престижний спортивний клуб.
Після кількох місяців проведених там, вона вже мимоволі почала заглядати на підтягнутих і мускулистих чоловіків, які туди ходили.
Після цього риси власного чоловіка почали здаватися їй дратівливими. Навіть його зовнішність перестала подобатись як раніше.
Дійшло до того, що вона змусила чоловіка спати на дивані у вітальні, бо вважала суботу своїм законним вихідним і їй набридло щотижня прокидатися о 4 ранку, коли він збирався на риболовлю. І він погодився.
– Він став якимось некерованим, хитрим і спритним, – переконувала себе Іра. Хоча це була лиш одна з причин посваритися.
– Ти ніколи його не любила! – впевнено заявила подруга Ірина, з якою вони зустрілись в кафе. – Подумаєш, риболовля! Що тут такого! Ти сама собі зізнайся, що тобі все в ньому не так! Були ж гарною сім’єю! Тебе може хто врік? Давай я подзвоню своїй знахарці, думаю вона допоможе!
– Яка знахарка? Я в це не вірю!
– Побачиш! Давай! Вона готова тебе прийняти вже сьогодні! Інші люди записуються на пів року вперед! Тільки візьми гудзика з його улюбленої речі!
– Гудзика? – Іра роздумувала якийсь час, повернулася додому, а потім взяла та впевнено зірвала одного з плаща, який він завжди брав з собою рибалити.
У квартирі знахарки пахло травами та вогкістю. Жінка років сімдесяти виглядала напрочуд добре, одягнена у вишуканому платті, з великими золотими сережками та червоним манікюром. Дама запропонувала гості сісти навпроти.
– Я так розумію ти хочеш знову закохатися у свого чоловіка? – посміхнулась бабуся.
– Не те, що закохатися. Просто щоб менше мене дратував.
– А чим таким він тебе дратує? Гулящий?
– Ні! Ніколи. Напевно, краще б гуляв.
– Зраджує?
– Що ви! Ми порядна сім’я. Він жодного разу не сказав мені кривого слова! – у цей момент Іра зрозуміла, що в неї практично ідеальний чоловік і що не треба було їй їхати сюди.
– То що тоді не так?
– Та риболовля його… Дістала вже. Замість того, щоб провести час разом він їде на цілий день! Привозить рибу, яку потім не їсть!
– То вас дратує лиш те, що він раз в тиждень вилазить з-під вашого каблука? – посміхнулась бабця. – Виправимо! Ви принесли його річ?
– Так! – Іра впевнено простягнула гудзик і захоплено спостерігала за дією знахарки.
Жінка взяла його в долоню, прошепотіла слова, потім склала обидві долоні разом і наблизила їх до свічки.
– Готово! Зараз я скажу тобі слова, які ти будеш промовляти щоразу, як він збиратиметься на риболовлю. Під час цього потрібно терти гудзик. Зрозуміла?
Іра покивала головою. Пізніше вона повернулась додому зі скептичними думками.
Настала п’ятниця. Іра пригадала про гудзик, як тільки чоловік повернувся з роботи й люб’язно спитав:
– Привіт! А що у нас на вечерю? Я б так супчику зʼїв.
– Будеш борщ? – холодно відповіла та.
– Так! А є сметанка?
– Є!
Щедро повечерявши чоловік пішов на балкон готуватися до свого відпочинку на природі. Іра ж сховалася у спальні й взяла до рук гудзик та промовила слова. Зранку жінка прокинулась бадьорою та помітила, що чоловік також дрімає на дивані.
– Невже працює? – зловила себе на думці Іра.
Та замість заповітної романтики вони провели вихідні окремо один від одного попри те, що знаходились вдома.
Наступного тижня Іра повторила ритуал. Пізніше помітила, що чоловік заслаб, тому і не пішов рибалити. Ще через тиждень він помітив, що бракує гудзика на його плащі і підійшов до дружини:
– Слухай, у тебе не буде якогось гудзика, в мене тут відірвався знизу? – люб’язно спитав Ігор.
– Зараз подивлюсь! – відповіла Іра і відкрила коробку з усім приладдям для шиття. – Схоже у мене немає потрібної голки, щоб зробити це!
– Добре! – махнув рукою чоловік і пішов.
Вранці Іра прокинулась як і минулого тижня, але чоловіка у квартирі не було. Вона пішла в коридор, де стояло його знаряддя для риболовлі і його теж там не було. Весь день вона чекала на нього з нетерпінням.
– А де риба? – спитала здивовано Іра, дивлячись у порожні руки чоловіка.
– Ой, ти знаєш! Не клювало! Напевно погода змінилася! – усміхнувся той.
Іра глянула йому в обличчя і не повірила. Він став якимось молодшим і привабливішим для неї. Та опустивши погляд на його плащ Іра остовпіла.
Внизу красувався новенький і пришитий турботливою жіночою рукою гудзик.
То хто по-справжньому повинен був мінятися у стосунках?
Фото з відкритих джерел
