Олег жив своїм звичайним життям до 22 років. Закінчив школу, пішов навчатися в коледж на вчителя з трудового навчання. Потім проходив практику в одній із місцевих шкіл й залишився там працювати.
У цій школі він і зустрів свою майбутню дружину Лесю. Вони покохали одне одного і створили сім’ю.
Але життя склалося не належним чином. Через рік у них народився малюк з синдромом дауна. Хвороба підкосила обох і їхні стосунки зійшли нанівець. Через декілька місяців подружжя розлучилося. Син залишився з мамою, а Олег допомагав їм коштами.
Невдовзі Олег дізнався, що Леся віддала малого в інтернат, а сама чкурнула за кордон. Чоловік не міг отямитися, але водночас розумів, що нема змоги забрати сина до себе. Тому навідувався до нього два рази на тиждень. Роботу кинути він не міг, бо тоді б точно залишився без копійки. А сину потрібен догляд.
Хлопчик пробув в інтернаті до трьох років, а потім Олег зрозумів, що весь цей час знаходив різні відмазки, аби не забирати сина додому. Пора було виправляти цю помилку. Він швидко зібрав всі документи й став опікуном хлопчика. Тепер вони жили разом.
Тяжко було поєднувати роботу і догляд за сином. Але за три роки в Олега накопичились збереження і він вирішив тимчасово звільнитися з роботи. Так вони з синочком прожили 3 роки, гроші закінчились і потрібно було думати, за що жити далі.
Олегу пощастило знайти підробіток, недалеко від дому. Чоловік завжди любив працювати руками, а тут ще й робота в майстерні. З сином йому допомагала мама і сестра. Сім’я розуміла всю ситуацію й підтримувала Олега.
Парубку вже 17 років, він жвавий. Любить читати книжки та дивитися фільми. Планує вчитися на режисера.
Олег вдячний долі, що тоді підштовхнула його повернути сина додому. Вдруге чоловік так і не одружився, бо часу на стосунки практично не залишалось.
Зараз сенс його життя – це син. А колишня дружина більше ніколи не з’являлася у їхньому житті, мабуть, завела собі іншу сім’ю!
Як гадаєте чоловік правильно вчинив?
Напишіть нам у коментарях у Facebook!
