Ми наважилися з чоловіком на ще одну дитину, хоча вже виховуємо трьох доньок. В глибині душі я розуміла, Василь мріє про спадкоємця.
Як тільки я дізналася, що вагітна, коханий був на сьомому небі від щастя! Заради мене погоджувався на все – навіть на партнерські пологи. Пообіцяв, що всі обстеження і аналізи переживатиме разом зі мною.
Шкода, що на черговій процедурі УЗД на нас обох чекав неприємний сюрприз.
– Вітаю! У вас буде дівчинка, – радісно сказала лікарка.
Я схвильовано поглянула на обличчя чоловіка. Він з усіх сил намагався приховати своє розчарування, натягнув фальшиву посмішку, але я надто добре його знала, щоб повірити в те, що така новина його не засмутила.
Звісно, гріх засмучуватися з приводу статі дитини, тож довго ми не хандрили. Молили Бога лише про те, аби немовля було здоровеньким, і пологи пройшли вдало.
Коли цей день таки настав, Василь дотримав свого слова і ватними ногами пошкандибав за мною в родзал.
Лікарка спитала нас:
– Кого зустрічаємо сьогодні – дівчинку чи хлопчика?
– Д-д-д-дівчинку, – відповів чоловік, затинаючись від хвилювання.
– Ой, як це я дівчинку буду зустрічати в блакитній шапочці? – сказала неонатолог. – Інтуїція мене підвела цього разу.
Вже за кілька хвилин з’ясувалося, що все було не зовсім так, як ми думали спочатку.
– Ірино Василівно, не підвело вас таки шосте чуття. Блакитна шапочка – саме те, що треба було вдягти! – радісно вигукнула лікарка, тримаючи на руках мого малюка.
Я спершу й не допетрала, про що йде мова, але коли вона показала мені дитину ближче, я зрозуміла – у нас син!
Я кинула оком на зблідлого Василя, і вперше в житті побачила, як він плаче. Поки мене перевозили в палату, чоловіка, наче вітром здуло.
Питаю санітарок, куди ж він так швидко зник. Вони сміються, відповідаючи:
– Таке чолов’яга пережив. Партнерські пологи – не для людей зі слабкими нервами. Не хвилюйся, мабуть, десь відходить від стресу.
Не минуло й двох годин, як в моїй палаті з’явився Василь з величезним букетом квітів.
– Ти де був?
– Та як де? Заповіт складав! Нарешті у моїй сім’ї з’явився спадкоємець. Дівчаток я теж не обділив, – розповідав чоловік з ентузіазмом.
Комедія та й годі. Це ж треба було таке вигадати?
Що не кажи, але мати сина – це справжнє чоловіче щастя!
Чи сподобалася вам ця історія?
Фото з відкритих джерел
