Минулого два місяці з того часу, як ми з Орестом одружилися. Кохання з першого погляду, перші серйозні стосунки. Хочемо для початку назбирати грошей на власне житло, тож на разі живемо у його батьків. Він єдиний син, колись та квартира дістанеться йому.
Спочатку стосунки зі свекрухою були хороші. От тільки нещодавно я зрозуміла, як вона ставиться до мене по-справжньому.
Мені вже 24. Сама по собі я людина дуже спокійна і врівноважена, але терпіти не можу, коли хтось свариться, тим більше коли висуває мені безпідставні претензії. Так було з Ольгою Борисівною.
Свекруха з кожним днем все більше прискіпувалась до всього чого торкались мої руки. То їй посуд не так помитий, то я не мию підлогу як слід, а коли готую, то це вже зовсім інша тема.
– Тебе, що матір готувати не навчила? Не соромно? Ти як заміж виходила? – заявила якось вона.
Замість того, щоб голубитися з коханим, який і так працює допізна я плачу в подушку. Він звісно заспокоює мене, але ж це не може тривати вічно! Чим я так завинила перед його мамою? І він їй кривого слова не може сказати. Каже почекати, що скоро ми звикнемо одна до одної.
Якось ми накривали стіл для гостей. Свекруха звикла, що на ньому не повинно залишитися жодного вільного місця. Я їй допомагала, але якби знала, що ми так сваритимемось, то краще б не рипалась.
– Ти чого плиту не помила?
– Зараз, ще руки не дійшли. – намагалась захистити себе я, після того, як годину нарізала салати і перемила увесь брудний посуд.
– Я у твоєму віці все встигала і без жодної помочі! – сердито сказала вона. – І сина попри це забавляла. Господиня з тебе нікудишня! Як Орест дивився! Поводишся ніби квартирантка, нічого тебе не обходить! Мені тут квартиранти не потрібні!
От тільки серце мені підказує, що я ніколи не зможу звикнути до ставлення його матері. Я вже сказала чоловіку, що краще переїхати на орендовану квартиру, а то нерви не вічні. Я думала, що ми кілька років поживемо без дитини, щоб краще стати на ноги. А наступного дня після застілля дізналася, що чекаю на дитину.
Я точно не потерплю її невдоволення, уявляю якою поганою матір’ю я буду в її очах. Але і розлучатися через свекруху нерозумно. Зараз просто такий період. Старатимусь переконати чоловіка переїхати.
– Але навіщо? Ти сама подумай, одна з дитиною не впораєшся, а мати завжди прийде на допомогу.
М’яко кажучи, його слова мене розчарували. Не знаю, що робити.
Як порадите бути у цій ситуації? Як говорити зі свекрухою?
Фото з відкритих джерел
