Мої батьки – найкращі люди у світі. Заради мене вони готові піти на будь-які жертви. От і цього разу вони влізли у великі борги тільки для того, аби я мала можливість вибратися з села і навчатися в престижному навчальному закладі. Попри те, що від своїх батьків я жодного разу в житті не чула й слова дорікання за їхні фінансові труднощі, я вирішила влаштуватися на роботу, щоб повернути їм бодай частину витраченого.
Я знайшла для себе роботу, яка легко мені вдавалася. Керівництво було дуже задоволене тим, як я працюю, тож я отримувала і зарплату, і премію. Батьки пишалися мною, але до їхньої остаточної фінансової свободи залишалося виплатити 5 тисяч гривень.
Як тільки я їх отримала, то вирішила одразу відправити батькам. До відділення банку залишалося декілька метрів. Я вирішила прогулятися парком і дуже скоро пошкодувала про це.
Я так втомилася на роботі, та й до іспитів доводилося ночами готуватися увесь місяць, тож я вирішила бодай на хвилину присісти на лавочку і помилуватися весняними деревами, які вже встигли зацвісти, поки я турбувалася про виплату боргу.
Після десяти хвилин відпочинку я піднялася і попрямувала далі. Як тільки я підійшла до головних дверей банку, то зрозуміла, що залишила сумку на лавочці.
Так швидко в своєму житті я, мабуть, іще не бігала. Коли я повернулася в парк, то під впливом страху і тривоги не могла пригадати собі, на якій же лавочці я сиділа. Мені не давала спокою думка про те, що всі мої гроші та документи вже у руках якогось злодія, якому навіть не довелося виконувати свою роботу, бо ж я, дурепа, зробила усе сама!
Аж раптом за моєю спиною почувся голос:
– Це, мабуть, твоє? Чи не так? – я обернулася і побачила перед собою вродливого юнака, який тримав у своїх руках мою сумку – мій порятунок.
На радощах я кинулася йому на шию:
– Дуже тобі дякую. Ти навіть не уявляєш, що ця річ для мене означає. Як же мені тепер тобі віддячити?
– Дуже просто: ходімо в кафе на каву?
Та зустріч стала доленосною. Ми з Віталіком вже 4 рік зустрічаємося, тож думаю зовсім скоро мені доведеться збирати гроші на весільну сукню.
Чи вірите ви, що випадковості невипадкові?
