Досвідчені педагоги поділилися рекомендаціями, які допоможуть правильно виховати ваших дітей.
Люблячі батьки не повинні:
- збирати разом шкільний рюкзак;
- виконувати разом домашні завдання;
- запитувати, як справи в школі;
- відправляти дітей на гуртки чи секції;
- сварити за погані оцінки.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Ваша дитина має право на відпочинок та особистий простір. Вона може 2-4 години займатися своїми справами і нічого не робити. Батьки завжди повинні стояти на стороні своєї дитини, якщо виникають якісь шкільні суперечки. Це додасть їй впевненості в собі і відчуття безпеки.
У відмінників зазвичай низька самооцінка, тому вони всіма силами намагаються отримувати похвальні оцінки.
Дитині не завжди легко даються деякі уроки чи предмети. І це не просто так. Причина може ховатися в підвищенні внутрішньочерепного тиску, гіпертонусі, психічних проблемах, гіперактивності чи синдромі дефіциту уваги. Тому не спішіть вважати свою дитину лінивою, можливо вона просто потребує допомоги. Спочатку доберіться до суті проблеми і вирішіть її, а не змушуйте своїх дітей сидіти над уроками. Адже це не зробить ваших дітей розумнішими чи самостійнішими, а лише додасть стресу і зруйнує ваші стосунки.
Слід розрізняти виховання й турботу. Друге полягає в смачній вечері і теплому одязі, а перше – це підтримка, спілкування, взаєморозуміння, любов, увага та багато іншого, що батьки повинні давати своїм дітям.
Школа для дітей – це не лише джерело знань, але й місце, де вони навчаються комунікувати з іншими, виконувати якісь обов’язки, організовувати свій час, розв’язувати певні проблеми. Це необхідні навички в житті кожного з нас. Завдання батьків полягає в тому, щоб дитина не втратила бажання відвідувати школу, тому не варто її сварити через погані оцінки. У будь-якій ситуації підтримайте свою дитину і налаштуйте на позитивний лад.
Чи варто карати дітей?
Педагоги переконують, що інколи це потрібно робити. Однак тут важливий правильний підхід. Потрібно розділяти дитину та вчинок. У жодному раз неприпустимо докоряти, принижувати чи ображати дитину. Краще позбавити її телефона чи вимкнути інтернет.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Чи варто давати дитині кишенькові гроші?
Уже з 6-річного віку дитина може мати власні кошти. Так, це будуть незначні суми, але вона самостійно зможе ними розпоряджатися. Якщо дитина буде відчувати довіру батьків, то це навчить її відповідальності і рішучості. Однак не варто за допомогою грошей маніпулювати почуттями і вчинками дитини.
Кімната підлітка – це вираження його внутрішнього “Я”.
Діти не люблять докорів чи зайвих повчань, тому їх варто уникати під час спілкування. Критика та приниження ніколи не дадуть гарних результатів. Якщо вас засмутив вчинок вашої дитини, то підберіть правильні слова, які проаналізують ситуацію, а не розкритикують.
Поруч з вами діти мають відчувати себе в безпеці. Ви маєте стати їхньою підтримкою та опорою.
А які методи ви використовуєте у вихованні своїх дітей?
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Це хто в тебе, Галино Іванівно, пакети тягає? Нова доглядальниця? – Це моя онука. – Онука? Та не сміши. Твого сина ти двадцять років людям “вигнала”. Тепер і онука знайшлася?
– Ви Люба Сагайдак? – Ну я. – Я від юриста. Квартира на Троєщині. Після Поліни Кравець. Вона все заповіла вам. – Мені? – Вам. Ви єдина в заповіті. Люба мовчала так довго, що в слухавці перепитали: – Алло?
– Руки помий. І одразу за стіл, – Оля усміхнулася так, що Борис навіть куртку не зняв. – Що зламала? – Нічого. – Скільки треба? – Не гроші. – Тоді ще гірше.
