– Я тут вперше. Старцю, скажіть, що за люди тут живуть?
Як те належно притчам, старий чоловік відповів запитанням.
– А які люди були там, звідки ти пішов? У твоєму рідному місці?
– Ті люди були лихі. Егоїстичні і ненависні. Зрештою, тому я із радістю те місто покинув.
– Тут ти побачиш таких же людей, – смиренно відповів старий.
Невідомий пішов у невідомому напрямку. Через певний час, до старця підійшов інший мандрівник.
– Я щойно прибув сюди. Скажіть, батьку, які люди живуть у вашому місці?
Старий відповіді не змінив. Знову поставив на запитання запитання.
– Синку, розкажи, а які люди були там, де жив ти?
– О, люди були чудові! Гостинні і добродушні! Мені було важко прощатись зі своїми друзями…
– Тут люди такі ж, – заявив старий чоловік.
Весь цей час поруч стояв місцевий житель, який тягнув свій візок. Він не стримався і підійшов до старого із запитанням.
– Чому ти одному сказав, що тут люди погані, іншому – що хороші?
– Де би ти не потрапив, будуть люди і хороші, і погані, – не змусив чекати старий на відповідь. – Річ у тому, що кожен находить те, що вміє шукати.
