Після чергового розставання ти збираєш своє серце по частинках і думаєш, чому у твоєму житті з’являються неправильні люди.
Ти ненавидиш чоловіка, який змусив тебе страждати. Ти хочеш відімстити йому, тому говориш образливі слова й демонстративно викидаєш його речі. Насправді за словами “не повертайся” ховаються інші почуття. Від цього стає тільки важче.
Ти вірила в ці стосунки. Ти вкладала в них усі свої сили. Ти йшла на жертви і не зважала на перешкоди.
І так було декілька разів, але всі вони закінчилися сумним фіналом. У когось з’явилася інша, а хтось навіть не зміг пояснити, що ж не так.
Пройшов час і твоє серце стало вільним. Воно більше не тримає зла чи ненависті. Тепер там панує лише вдячність. Тобі хочеться сказати “дякую” за те, що він ніхто не зайняв чужого місця, адже лише зараз ти усвідомила, що кожні стосунки були кроком вперед до твого справжнього щастя.
Їхнє ставлення продемонструвало тобі, що в тебе є проблеми із прийняттям себе. Кожен новий докір чи критика змушували змінити ставлення до власного “я”. Кожен сумнів зі сторони вселяв у тебе віру у власні сили. Відсутність підтримки робила тебе самостійною. Заниження самооцінки вчили тебе шукати центр всередині себе. Знецінення твоїх досягнень змушувало пишатися тим, що для тебе важливо. Відсутність бажання створити спільне майбутнє підштовхувало тебе працювати над власними бажаннями та планами.
Зараз ти можеш щиро подякувати за те, що їх немає поруч. Обставини склалися так, як потрібно. Адже у кожного є своє місце та призначення, а вам було точно не по дорозі. Зовсім скоро ти зустрінеш справжнє кохання. Те, що було призначено для тебе. Головне з терпінням і вірою пройти цей шлях.
А ви згідні з цією думкою?
