Як тільки я вийшла заміж за Дмитра, все, чого мені хотілося – це сподобатися його рідним. Я обрала ефективну стратегію, яка працювала на мою сімейну репутацію тривалий час. Шкода, що тоді я не знала, якими будуть її наслідки.
З дитинства я дуже любила куховарити, тому перше Різдво зі своїм чоловік я вирішила відсвяткувати в колі його найближчих родичів.
Накрила такий стіл, що й сама була шокована. Чого лише не було: і фарширована риба, і запечене м’ясо, і торт, який спекла власноруч – одним словом, все, що було до вподоби батькам і сестрам Дмитра.
Вечеря пройшла дуже успішно! Всі гості були задоволеними святом, вихваляли мої кулінарні вміння і дякували за такий теплий прийом. Я була на сьомому небі від щастя. Можна сказати, що я пройшла бойове хрещення і тепер точно можу вважати себе повноцінним членом родини мого чоловіка.
Наступного року я повторила цей подвиг. Тільки цього разу від свекрухи я чула не лише компліменти, але й немало зауважень, мовляв, м’ясо краще маринувати у червоному вині, а до такого торту краще смакує вершковий крем, а не масляний.
Але це не заважало родичам приходити до нас кожного свята. Мені усе це перестало подобатися, бо замість того, аби насолодитися святкуванням якоїсь гарної події, я бігала із залу до кухні, із кухні до залу, виконуючи роль кухаря і офіціанта одночасно.
Я все чекала, коли ж нарешті сестри Дмитра або моя свекруха запросять мене до себе в гості, але цього так і не сталося. Вирішила взяти ситуацію в свої руки.
Після чергового застілля в нашій квартирі я заявила:
– Дякуємо, що навідалися, сподіваюся вам усе сподобалося. На Великдень чекайте і ви нас у гості.
У відповідь почула потік відмовок, які на ходу вигадували сестрички чоловіка, аби тільки переконати мене в тому, що в їхньому домі я точно небажаний гість.
Свято наближалося, і свекруха, звісно ж, навіть не сумнівалася в тому, що родинні посиденьки організовуватиму вкотре я. На щастя, я встигла вигадати план: написала у спільний чат, що готова приготувати гаряче лише за умови, якщо інші гості принесуть з собою салати, торт і алкоголь, який їм буде смакувати.
В той момент я відкрила скриньку Пандори. Сестри та їх чоловіки почали критикувати таку ідею, мовляв, у них маленькі діти, тому часу на приготування смаколиків зовсім немає. У інших, бачте, гроші раптово закінчилися.
Ще рік тому я б охоче повірила у цю брехню, але зараз я добре знала, що на ці маніпуляції більше не поведусь.
– Вибачте, але знову приготувати вечерю для всієї сім’ї, а потім ще й кілька годин поспіль все прибирати я не зможу.
– Добре, ми мамі усе пояснимо, – запевнила мене сестра Дмитра.
Мені шкода свекруху, бо вона тільки й чекає свят, аби провести час зі своїми рідними дітьми, які так рідко з нею бачаться. Але я справді дуже втомилася від постійного готування, прибирання і миття гори посуду. Хоч раз у житті хочу просто відпочити і насолодитися своїм законним вихідним днем.
Мені здається, що я цілком права.
Чи підтримуєте ви головну героїню?
