Люба жила на краю села у своєму скромному домі. Довгий час вона почувала себе самотньою, адже жодні чоловіки не звертали на неї увагу. Раптом люди в селі почали говорити, що до жінки в гості навідується Льоня, місцевий веселун. Було цікаво, чим закінчиться ця історія і чи пошле кавалер Люби до неї сватів.
Та жінка їх так і не дочекалася. Натомість Льоня привів свого друга Федька. Спочатку вони по черзі приходили до Люби в гості, а згодом втрьох проводили вечори. Ночували вони в одному ліжку: жінка посередині, а чоловіки – по боках. Любу все влаштовувало, адже так вона почувала себе потрібною.
Незабаром їхня любовна історія добігла кінця. А все тому, що Люба завагітніла. Хто батько – невідомо. Коли живота більше неможливо було приховати, усі дізналися про її становище. Чоловікам стало на неї байдуже. Через 9 місяців на світ з’явився хлопчик.
Одного разу місцеві чоловіки зустріли Льоню й Федька біля магазину:
– А ви хоч привітали свою Любу з народженням сина? Пасувало б і квіти з цього приводу подарувати, – намагався зачепити один з них.
– Або соску можете їй вручити, – запропонував інший.
– Хлопці, а чиї ніс і очі в дитини знаєте? – насміхався третій.
Друзям нічого було відповісти. Люба більше не зустрічалася ні з Льонею, ні з Федьком. Вона самостійно виховувала свою дитину. Аліментів вимагати не стала, адже не могла точно сказати, хто ж батько. Заміж жінка так і не вийшла.
Та чоловічою увагою все ж не була обділена. Час від часу у неї заявлялися кавалери, які то грошима допомогали, то щось по господарству робили. Спочатку Любі було прикро, що про весілля ніхто не думає, але згодом вона змирилася. Тим часом у неї ріс гарний і розумний синочок.
Зараз самотня матір працює, недокладаючи рук. Гроші складає. Вона вірить в те, що зовсім скоро зможе втілити в реальність свою мрію: почати нове життя в місті, де ніхто не знає про її історію.
А ви б наважилися почати життя з чистого листа?