За всі роки, що я в шлюбі зі своїм чоловіком, я так і не зрозуміла свою свекруху. І, напевно, ніколи не зрозумію. Вона не жінка, а якийсь ураган. Все робить раптово, абсолютно несподівано. І завжди так, як хочеться їй.
Розповідаю вам коротко нашу історію. Нещодавно моєму чоловікові виповнилося 40 років. Говорять, що святкувати цей вік не можна. Я не те щоб забобонна, але ні чоловік, ні я, не хотіли цього разу збирати гостей. Так, кругла дата, але цього разу ми хотіли відсвяткувати лише в колі нашої сім’ї. Я приготувала святкову вечерю, спекла торт, думала, ось сьогодні посидимо собі спокійно з дітьми.
І ось несподівано, в принципі як завжди, телефонує мені свекруха і каже, щоб ми накривали на стіл та чекали гостей, які прийдуть через дві-три години. Я чуть з розуму не зійшла. До мене має завітати аж 15 людей. У мене точно не вистачить приготовлених страв на всіх. Ох я тоді й стрес отримала. Одразу сіла в машину та поїхала в ближній супермаркет, взяла декілька салатів, купила ще одну качку з картоплею, зробила фруктову та сирну нарізку.
Добре, що гості запізнилися, до їх приходу я все встигла зробити. Не розумію, чому моїй свекрусі так захотілося свята, але коли вона встала, щоб промовити тост, то сказала своєму сину:
– А нам плювати на всі забобони! В душі завжди хочеться свята! Будь здоровий, Олексію!
Звичайно, їй легко прийти на все готове, а я тут думала здурію…
А як би ви відреагували на таку ситуацію?
