Про безумовну материнську любов мені доводилося лише чути по радію, або в новинах по телебаченню. Я ніколи не розуміла, як хтось може любити когось просто так, всього лише за те, що він існує.
З дитинства я знала, що матусину любов треба заслужити. Як? У постійних і напружених змаганнях з сестрою. Нею моя мама просто захоплювалася, а на мене її турботи і опіки завжди бракувало. Що би я не робила – усе марно! Маму не дивували мої перемоги в олімпіадах, мій вступ на бюджет, моя престижна робота – нічого не могло її змусити поглянути на мене очима повними поваги і прийняття.
Коли я купила власну квартиру в той час, як сестра жила в орендованому помешканні, я з полегшенням зітхнула – нарешті мама припинить нас порівнювати не на мою користь. Але я помилялася.
Я була вимушена змиритися з тим, що мамі довести нічого не зможу. Треба перестати жити задля її схвалення і подумати, чого хочу я. Звісно, я не обірвала з нею зв’язки, не припинила спілкуватися. Навпаки, я дослухалася до маминих побажань і прохань, намагаючись зробити її життя простішим і щасливішим.
Коли мама почала скиглити, що її квартира потребує негайного ремонту, я витягла зі шкатулки усі свої заощадження, найняла бригаду і почала перетворювати старе житло на нове й сучасне диво.
Мені було складно це зробити, бо ж моя робота хоч і прибуткова, але дуже нестабільна. Ніколи не знаєш, що на тебе чекає цього місяця: шалений успіх і прибутки, чи збитки від ідей, які виявилися неефективними. Від сестри я не взяла й копійки на ремонт. У неї двоє дітей, та й я зайвий раз не хотіла її бачити. Мене нудило від одних лише спогадів про дитинство, в якому я завжди була номером два.
Свій День народження мама святкувала вже в оновленій квартирі. Я собою навіть пишалася трохи. Вітер гуляв моїми кишенями, але було приємно, що я змогла догодити матері.
Коли я прийшла на свято з одним лише букетом квітів, то точно не чекала того, що мати з цього приводу влаштує грандіозний скандал.
– Яка ж ти невдячна, Оксано. Не соромно тобі з’являтися на порозі мого дому з таким нікчемний подарунком? Он, твоя сестра – двоє дітей на голові, але постаралася зробити мамі приємне.
– У мене зараз немає грошей. Всі мої заощадження пішли на ремонт твоєї домівки. Ти забула?
– Не виправдовуйся. Гидко чути, – випалила мама.
Я не захотіла сідати за стіл, сказала, що зле почуваюсь, розвернулася і пішла додому.
Дорогою собі пообіцяла, що тепер дбатиму тільки про себе. Наступну зарплату витрачу на сеанс з психологом. Настав час позбутися стосунків, які все моє життя роблять мене нещасною.
Що порадите головній героїні?
