Це був кінець чергового робочого дня. Я поверталася через парк додому. Людей навколо практично не було, адже на дворі вже сутеніло. Раптом біля порожньої лавки я побачила дитячу коляску. Підійшла ближче і заглянула всередину, а там порожньо. Це мене здивувало, адже не могла матуся її тут випадково забути. Озирнувшись, я помітила дивні рухи в кущах неподалік. Направилася в їхню сторону і втратила дар мови від побаченого. Під листям був малюк. Хлопчик потягнувся до мене.
З дитиною на руках я повернулася до коляски і подзвонила в поліцію.
Поки приїхали представники правоохоронних органів ми з малюком встигли перекусити печивом і погратися.
Потім поліцейський оформив необхідні документи, написав заяву і запитав:
– А де ви живете?
– Одразу на виході з парку, – відповіла я.
– Можливо, на перший час ви дасте притулок хлопчику?
– Ви що? – здивувалася я. – Як? Куди? У мене вдома чоловік і двоє дітей.
– От і для третього можете місце знайти, – спробував пожартувати поліцейський. – Ви не хвилюйтеся. Зранку ми заберемо дитину й віддамо її соціальним службам, які направлять малечу в дитячий будинок. Я ж бачу, що у вас добре серце.
– Гаразд, якщо лише до ранку.
Тож додому я повернулася з новою коляскою і новим немовлям. Дорогою вирішила зателефонувати до чоловіка і попередити його про цей сюрприз. На моє здивування Кирило з усмішкою відреагував на цю ситуацію.
Мої донечки дуже зраділи, що в домі з’явилася жива лялька. Вони не відходили від малюка і няньчилися з ним. Тим часом ми з чоловіком пили чай і згадували той період нашого життя коли ми тільки стали молодими батьками.
Раптом задзвонив телефон. Поліцейський повідомив мені, що їм вдалося знайти маму хлопчика. За деякий час у нас на порозі з’явився її батько.
Чоловік розповів, що трапилося. Виявляється, його вагітна дружина втратила свідомість під час прогулянки в парку. Люди не одразу звернули на це увагу, тому його малюк мав час втекти в кущі, де я його власне й знайшла.
Жінка опинилася в лікарні, де їй надали медичну допомогу. Коли вона отямилася, то заявила, що в парку залишився її син.
Батько забрав Максима додому. Він хотів нам якось віддячити, але ми сказали йому не перейматися цим.
Зовсім скоро у хлопчика з’явилася сестричка. Батьки Максима запропонували мені стати хрещеною матір’ю їхньої дочки. Моїм кумом був чоловік, який того дня в парку викликав швидку допомогу для жінки. Так у нашої сім’ї з’явилися нові друзі.
А хрещениця отримала своє ім’я на мою честь. Приємно.
А як би ви відреагували на таку знахідку?
