Марія припаркувала машину. Ще потрібно зайти в один магазин і все. Для новорічного столу все куплено. Залишилося вибрати подарунок бабусі, але це буде дуже легко: вона обожнює книги.
Спостерігати за тим, як бабуся зустрічає нову книгу – це неймовірне задоволення. Спочатку вона піде у ванну і добре вимиє руки, а потім погладить ніжно обкладинку, розгорне книгу, погортає хрусткі сторінки та вдихне запах. На обличчі у неї одразу з’явиться усмішка, а очі засяють від задоволення.
Марія забігла в книжковий магазин. Вона вже добре знала, що купить бабусі. Дівчина теж любила книжки, але ось часу для читання у неї зовсім не було: вона пізно повертається з роботи, готує вечерю і лягає спати. В суботу їде одразу до бабусі на дачу. Коли наступає літо, то допомагає їй полоти грядки, а потім збирати невеличкий урожай.
А взимку, Марія вдосталь відсипається, вона пізно прокидається, снідає та починає розчищати доріжки від снігу. Вони разом починають готувати обід, а після цього йдуть на лижах в ліс. Бабуся завжди знаходить чим зайнятися в засніжену пору року. Вона дуже радіє тому, що у неї є можливість ходити, добре бачити та просто насолоджуватися життям.
Бабуся завжди вміє шукати та бачити у всьому виключно позитив. Одного разу, коли Марія захворіла і лежала з високою температурою, бабуся готувала їй чай з лимоном та медом і промовляла: Добре, що це просто застуда, а не зламана рука. Марія завжди з нею погоджувалася – це дійсно, набагато краще.
Дівчина купила книги, поклала їх в пакет та вийшла з магазину. На вулиці стояв тихий вечір. На капоті своєї машини вона помітила коробочку. Акуратно заглянувши туди, вона помітила невеличке щеня. Дівчина озирнулася навкруги, всі люди поспішали повз, ніхто не звертав жодної уваги:
– Люди просто безсердечні. Ось так, спокійно взяти та залишити на холодній вулиці, не даючи шансу на порятунок.
Дівчина підняла коробку, поставила собі в машину і рушила в дорогу…
У будинку було тепло та комфортно. В кімнаті стояла пухнаста ялинка, а на кухні закипав чайник.
Подивитися на нового чотирилапого друга прийшла й кішка Зоя. Вона з особливою цікавістю розглядала незграбні рухи малюка.
Бабуся, вислухавши історію внучки, заявила:
– Добре, що щенятко було всього одне. Могли тобі взагалі цілий виводок підсунути. Давай я зараз йому підігрію суп. З цими словами бабуся дістала красиву мисочку. У бабусі взагалі весь посуд був дуже гарний.
– Потрібно себе зовсім не цінувати, щоб їсти з некрасивого посуду, – повторювала вона, – життя дуже коротке, тому потрібно отримувати побільше задоволення. Пити чай з красивих чашок, а їсти з красивих тарілок.
Щеня з величезним апетитом вечеряв курячим супчиком з мисочки, розмальованою гілками бузку.
– Ти бачиш, що це хлопчик? – запиталася ніжно бабуся – І ще він схожий на твого дідуся.
– Бабуся, щеня не може бути схожим на мого дідуся, не видумуй.
– Схожий. Ти тільки поглянь, такий клаповухий та красивий як твій дідусь. І суп курячий їсть з великим апетитом. Назвемо його Михайликом, нехай дід там на небесах радіє, що його ім’ям собачку назвали.
– Ти думаєш, він зрадіє?
– Звичайно. Тепер йому не потрібно буде переживати за нас: у двох гарних жінок з’явився охоронець. Марія відкусила шматочок булочки і з великою любов’ю глянула на новоспеченого члена сім’ї.
Михайлик доїв суп, вилизав мисочку, зробив посеред кухні калюжку і пішов спати. Він вирішив не спати на простеленому йому килимку, пішов прямісінько до каміну, згорнувся калачиком і міцно заснув. З каміну дуло теплом та затишком…
Декілька годин тому, одна жіночка-заводчиця вирішила, що потрібно позбутися від цього цуценяти.
– Це брак, – сказала вона чоловікові, – Тільки поглянь на його забарвлення, воно не таке, як у всіх. В той же вечір, щеня опинилося на холодній вулиці. У коробці йому стало дуже страшно, він почав скавуліти, намагався своїм невеличким носиком зловити запах мами, але все було безуспішно. А потім він опинився в цьому будиночку. Тут дуже спокійно, а головне – тепло. Його гладять, цілують, бавляться. В будиночку пахне ялинкою, а з кухні з самого ранку доноситься смачний аромат кави. Михайлику дуже подобаються всі ці запахи, які крутяться навколо нього. Тепер він точно знає, як пахне щастя. Воно пахне домом, в якому тебе люблять та оберігають.
До сплячого цуценяти підійшла кішка, вона притулилася до нього і ніжно замуркотіла.
А вас зворушила дана історія?
