Моя донечка нещодавно мені розповіда, що у них в класі навчається хлопчик з малозабезпеченої сім’ї.
Степан дуже спокійний та привітний хлопець, мати його теж адекватна. І все у них було досить добре, поки батько не вирішив піти з сім’ї до коханки.
Після розлучення, мама Степана подала на аліменти, але її колишній чоловік вчинив дуже підступно: спеціально влаштувався на офіційну роботу з мінімальною заробітною платнею. Тому жінка отримувала на виховання сина мізерні копійки. Вона теж працювала, але під її опікою була ще хвора мама, пенсії якої не вистачало навіть на ліки.
Степан завжди виглядав досить охайним, попри те, що у них були фінансові проблеми, і шкільна форма була поношена, але зажди випрана та випрасувана. Правда, хлопчик не міг відвідувати уроки фізкультури, оскільки в нього не було спортивного взуття. Але його мати ніколи не жалілася на свою долю та труднощі в сім’ї. Цю історію розповіла мені одна приятелька.
У другому класі в дітей, як правило по п’ять уроків щодня. Звичайно, що діти в кінці дня вже будуть дуже голодні, тому швиденько біжать в їдальню в школі та купують щось смачненьке.
Одного разу я забирала свою донечку зі школи, а вона мені говорить:
– Мамо, я дуже хочу їсти.
– Донечко, а ти чому нічого не поїла в школі. У вас же обід є після четвертого уроку! – сказала я.
– Я сьогодні не була на обіді.
– Чому? Що трапилося?
– Не знаю, просто тоді не хотіла.
– Ти можеш мені нормально пояснити, що трапилося?
– А ти обіцяєш на мене не злитися?
– Обіцяю.
– Ти ж знаєш, що наш Степан бідний дуже, завжди доїдає за нами крихти. Сьогодні мені його стало дуже шкода, тому я віддала йому свій обід.
Я просто не знала, що сказати. Звичайно, мені було шкода, що моя дитина не поїла, але з іншого боку, я щиро раділа, що у мене дочка з великим серцем.
На батьківських зборах одна мама одразу почала скаржитися, що Степан її дитину об’їдає, мовляв, випрошує щодня то канапки, то фрукти. Але моя донечка казала мені, що Степан дуже скромний, нічого ніколи не вимагає, просто дітки добріші ніж батьки і самі пропонують свому однокласнику хто що може.
У класі стояв галас, всі батьки кричали, що Степана не потрібно впускати більше в шкільну їдальню. А одна багатодітна матуся піднялася і промовила:
– Люди, схаменіться. Ви хочете відібрати в хлопчика ті мізерні крихти? Ваші діти набагато кращі за вас. Вони навчилися співчувати та робити добро. З усіма завжди привітний та дружній. Я пропоную зараз всім здати гроші Степану на шкільні обіди.
Після цих слів багатодітна мама витягнула гаманець та поклала 100 гривень вчительці на стіл.
Реакція батьків була аналогічна. Всі тихо підходили до столу та клали гроші, хто скільки зміг.
Лише одна невдоволена матуся, вирішила не брати участі у цьому.
Зібраної суми вистачило, щоб оплатити Степану обіди аж до кінці навчального року.
Вже через тиждень донечка повернулася додому зі школи і сказала:
– Мамо, я така рада, ти навіть уявити собі не можеш! Степан тепер такий веселий ходить. Він їсть з нами кожного дня!
Як ви вважаєте, чи правильно вчинили батьки?
