Я усе життя прожив у своєму рідному місті. У мене була своя однокімнатна квартира, де ми з дружиною разом оселилися після весілля. Згодом у нас народилася дитина, тому місця стало замало.
Ми мріяли про переїзд в більшу квартиру, але це було не так просто. Жінка була в декретній відпустці, тому повне забезпечення родини лягло на мої плечі. Нам доводилося на всьому економити, аби звести кінці з кінцями. Оформити іпотеку ми також не могли, адже я не був офіційно працевлаштований.
Три роки тому ми мали можливість купити трикімнатну квартиру за вигідною ціною. Річ в тому, що мій колега по роботі переїжджав в іншу країну, тому був готовий зробити хорошу знижку. На руках у мене були певні заощадження, але частини грошей не вистачало.
Через шалені відсотки я не наважився на кредит, а в друзів не було такої суми, аби позичити нам. Однак у тещі були збереження, яких нам би вистачило. Ми вирішили звернутися до неї по допомогу, адже причина була поважною. Тим паче дружина носила під серцем її другого онука.
Проте теща сказала, що не може задовольнити наше прохання, адже вона планує купити своєму синові новий автомобіль. Варто зауважити, що Олег все життя користується грішми матері. У нього є машина, на якій він їздить лише кілька разів в місяць. Нове авто йому потрібне виключно для того, щоб мати більш статусний вигляд в очах друзів.
Мене обурило таке ставлення матері жінки, але я змирився з її рішенням. Зрештою нам довелося оформити позику в банку, адже покупка вартувала того.
Я не тримав зла на тещу, але зробив висновок, що на її допомогу не слід розраховувати. Проте життя така штука, що кожен отримає по заслугах.
От і теща днями прийшла до нас з проханням дозволити їй пожити у нашій квартирі, поки в неї майстри займаються ремонтом. Вона скаржилася на те, що їй немає куди податися, а син виріс невдячним і безтолковим. Однак я відмовив їй у допомозі і сказав, що жінка може переночувати в машині шурина, яка свого часу їй була важливіша, ніж покупка нашого житла. Усе повертається бумерангом.
А як ви вважаєте, хто в цій ситуації має рацію? Чи варто відмовляти людям в допомозі, якщо свого часу вони вчинили з вами так само?
