– Мамо, ми бідняки! У мене немає власної кімнати чи нової сумки! – заявила дочка після дня народження подруги.
На мені виховання першокласниці Аліси та Антона, який ходить в садочок.
Якщо раніше дівчинка раділа ляльці, яку я їй зробила власноруч, то зараз її світогляд кардинально змінився. Ця іграшка більше не викликала у неї захват та захоплення. Тепер вона розуміла, що мати пошила їй ляльку через бідність. Хвалитися перед подругами більше було нічим. У неї ніколи не буде пишного плаття на першому дзвонику, модного рюкзака чи набору з кольорових ручок.
У пам’яті спливли спогади, коли вихователька відчитала мене за недопустиму поведінку сина. Того дня я, як зазвичай, відвела Антона в садочок. Один хлопчик не захотів з ним ділитися своєю іграшкою і назвав сина “біднотою”. Це обурило його, тому він почав самостійно з’ясовувати стосунки. Ввечері я провела з дітьми виховну бесіду і спробувала пояснити, що на такі дурниці не варто реагувати.
Коли Аліса повернулася із дня народження подруги, то розповідала мені про її дорогі подарунки, пишне святкування, гарну кімнату і дорогі ремонти. Саме тоді вона усвідомила, як бідно ми живемо.
Звичайно, я спробувала пояснити доньці, що справжнє багатство полягає не в матеріальних речах. Ми повинні дякувати за те, що є один в одного. Це велика цінність. А все решта також згодом налагодиться, адже у мене з’явився ще один підробіток.
Наступного дня ми з Алісою пішли в магазин, де вона приміряла омріяне плаття і туфлі. У цьому вбранні вона виглядала, як справжня принцеса. Однак дівчинка відмовилася купувати ці речі, хоча дуже хотіла. Я не стала наполягати і вирішила вдома це обговорити.
Яке на мене чекало здивування, коли Аліса запропонувала за ці гроші купити пожежну машинку для Антона. Ця думка зігрівала їй душу і дарувала невимовну радість. І я тихенько тішилася, що змогла правильно виховати свою доньку.
Наша сила в єдності і любові один до одного. Сім’я – ось, що має справжню цінність.
А що для вас є багатством?
