Я щиро вірю, що моєї провини в тому, що матері доведеться жити в будинку для літніх людей, зовсім немає. Кожен має відповідати за свій вибір і за свої вчинки, от і мамі моїй доведеться.
Минуло вже 10 років від того часу, як я одружився. З дружиною мені дуже пощастило, як і з її батьками. Наталка – єдина дитина в сім’ї, тому її рідні знали, кому ж дістануться наскладані ними кошти на щасливе майбутнє молодої сім’ї. Так і сталося, ще до весілля вони придбали доньці двокімнатну квартиру. Але я ніколи не чув дорікань від них з приводу того, що я живу на її території. Батьки Наталки завжди дуже добре і лагідно до мене ставилися, за що я дуже їм вдячний.
Мою маму напризволяще я не покинув, вона залишилася жити з моєю старшою сестрою. Тетяні ніколи не щастило з молодиками, вона довго не могла вибрати собі достойного чоловіка, з яким можна було б створити міцну і щасливу сім’ю. Тому так і вийшло, що саме їй довелося доглядати мати.
Якось мама запросила мене до себе на розмову. Я здогадувався, про що може йти мова. Мої очікування справдилися, бо вона заговорила про свою квартиру. Вона почала розповідати про те, що я людина сімейна, мені є до кого піти, є де жити, я не самотній, на відміну від Тетяни. Та й доглядати маму, коли вона вже сама не зможе себе обслуговувати, звісно ж буде її донька. Мовляв, справедливо буде віддячити Тані за опіку і турботу квартирою.
Не буду кривити душею – мамине рішення мене дуже засмутило, бо я щиро сподівався колись жити в квартирі, яка б належала мені, відчувати себе господарем свого житла. Та не так сталося, як гадалося! Я не міг нічого вдіяти, бо мати вже твердо вирішила, що вчинить саме так, а не інакше. Якщо я б спробував заперечувати, чи наводити якісь аргументи – це б образило її та сестру, а я не хотів з ними конфліктувати. Ображало мене також і те, що я ніколи не казав матері, що відмовляюся дбати про неї на схилі її літ. З чого вона зробила висновки, що мене не цікавить її комфорт та здоров’я?! Відповіді на це питання я так і не знайшов. Врешті решт, мама вчинила так, як вважала за потрібне, і оформила квартиру на сестру.
Образа з’їдала мене зсередини, але щастя мати таку чудову дружину, якою є моя Наталка. Вона розрадила мене, запевнила, що наша сім’я міцна і дружня, тому мені ніколи не доведеться шукати собі прихистку поза межами нашого спільного дому. Дружина переконала мене, що я не повинен засуджувати маму, а просто прийняти її вибір, змирившись із тим, що відповідальність за нього їй доведеться нести самотужки.
Але життя – повне неочікуваних сюрпризів. От і нас не оминули різкі повороти долі. Моя сестра Тетяна вийшла заміж! І вже за рік після цієї чудової події вирушила із коханим шукати щастя за кордоном. Там у них народилася донька, та й новостворена сім’я тепер навіть не планує повертатися на Батьківщину.
Все було б добре, якби не роки, які так стрімко збігли, що ми й не встигли оком змигнути, як наша мама дуже постаріла. Ми, звісно, її не залишали увесь цей час, допомагали їй, як могли, але тепер – це робити стало значно важче. Вона потребує цілодобового догляду. Що тут скажеш – я цього робити не можу. Хоча, було б бажання – можливість знайдеться, але охоти доглядати маму, яка залишила мені ні з чим – не виникає. Дружина та її батьки повністю мене підтримали в цьому питанні і порадили знайти для мами хороший будинок для догляду за людьми похилого віку.
Мама, як почула про моє рішення, дуже засмутилася. Тепер постійно плаче, просить мене, аби я дозволив їй залишитися жити у її власній домівці. Та що я можу вдіяти, якщо Тетяна знахабніла вкрай! Бачте, не може вона повернутися в Україну, життя б’є ключем на чужій землі, куди ж їй там до хворої матері. Все годує мене обіцянками про те, що незабаром приїде навідати маму.
Дивлячись в заплакані очі моєї наляканої мами, мені серце кров’ю обливається, але я заспокоюю своє сумління тим, що переконую себе: вона сама вибрала свій шлях, просто не на ту людину покладала свої надії. А хіба за помилки не потрібно платити?
Чи погоджуєтеся ви з сином?
Як би ви вчинили на його місці?
Чи пробачили б ви матір і допомогли їй?
Чи може любов вимірюватися грошима та квартирами, на вашу думку?
