Я щиро вірю, що моєї провини в тому, що матері доведеться жити в будинку для літніх людей, зовсім немає. Кожен має відповідати за свій вибір і за свої вчинки, от і мамі моїй доведеться.
Минуло вже 10 років від того часу, як я одружився. З дружиною мені дуже пощастило, як і з її батьками. Наталка – єдина дитина в сім’ї, тому її рідні знали, кому ж дістануться наскладані ними кошти на щасливе майбутнє молодої сім’ї. Так і сталося, ще до весілля вони придбали доньці двокімнатну квартиру. Але я ніколи не чув дорікань від них з приводу того, що я живу на її території. Батьки Наталки завжди дуже добре і лагідно до мене ставилися, за що я дуже їм вдячний.
Мою маму напризволяще я не покинув, вона залишилася жити з моєю старшою сестрою. Тетяні ніколи не щастило з молодиками, вона довго не могла вибрати собі достойного чоловіка, з яким можна було б створити міцну і щасливу сім’ю. Тому так і вийшло, що саме їй довелося доглядати мати.
Якось мама запросила мене до себе на розмову. Я здогадувався, про що може йти мова. Мої очікування справдилися, бо вона заговорила про свою квартиру. Вона почала розповідати про те, що я людина сімейна, мені є до кого піти, є де жити, я не самотній, на відміну від Тетяни. Та й доглядати маму, коли вона вже сама не зможе себе обслуговувати, звісно ж буде її донька. Мовляв, справедливо буде віддячити Тані за опіку і турботу квартирою.
Не буду кривити душею – мамине рішення мене дуже засмутило, бо я щиро сподівався колись жити в квартирі, яка б належала мені, відчувати себе господарем свого житла. Та не так сталося, як гадалося! Я не міг нічого вдіяти, бо мати вже твердо вирішила, що вчинить саме так, а не інакше. Якщо я б спробував заперечувати, чи наводити якісь аргументи – це б образило її та сестру, а я не хотів з ними конфліктувати. Ображало мене також і те, що я ніколи не казав матері, що відмовляюся дбати про неї на схилі її літ. З чого вона зробила висновки, що мене не цікавить її комфорт та здоров’я?! Відповіді на це питання я так і не знайшов. Врешті решт, мама вчинила так, як вважала за потрібне, і оформила квартиру на сестру.
Образа з’їдала мене зсередини, але щастя мати таку чудову дружину, якою є моя Наталка. Вона розрадила мене, запевнила, що наша сім’я міцна і дружня, тому мені ніколи не доведеться шукати собі прихистку поза межами нашого спільного дому. Дружина переконала мене, що я не повинен засуджувати маму, а просто прийняти її вибір, змирившись із тим, що відповідальність за нього їй доведеться нести самотужки.
Але життя – повне неочікуваних сюрпризів. От і нас не оминули різкі повороти долі. Моя сестра Тетяна вийшла заміж! І вже за рік після цієї чудової події вирушила із коханим шукати щастя за кордоном. Там у них народилася донька, та й новостворена сім’я тепер навіть не планує повертатися на Батьківщину.
Все було б добре, якби не роки, які так стрімко збігли, що ми й не встигли оком змигнути, як наша мама дуже постаріла. Ми, звісно, її не залишали увесь цей час, допомагали їй, як могли, але тепер – це робити стало значно важче. Вона потребує цілодобового догляду. Що тут скажеш – я цього робити не можу. Хоча, було б бажання – можливість знайдеться, але охоти доглядати маму, яка залишила мені ні з чим – не виникає. Дружина та її батьки повністю мене підтримали в цьому питанні і порадили знайти для мами хороший будинок для догляду за людьми похилого віку.
Мама, як почула про моє рішення, дуже засмутилася. Тепер постійно плаче, просить мене, аби я дозволив їй залишитися жити у її власній домівці. Та що я можу вдіяти, якщо Тетяна знахабніла вкрай! Бачте, не може вона повернутися в Україну, життя б’є ключем на чужій землі, куди ж їй там до хворої матері. Все годує мене обіцянками про те, що незабаром приїде навідати маму.
Дивлячись в заплакані очі моєї наляканої мами, мені серце кров’ю обливається, але я заспокоюю своє сумління тим, що переконую себе: вона сама вибрала свій шлях, просто не на ту людину покладала свої надії. А хіба за помилки не потрібно платити?
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Чи погоджуєтеся ви з сином?
Як би ви вчинили на його місці?
Чи пробачили б ви матір і допомогли їй?
Чи може любов вимірюватися грошима та квартирами, на вашу думку?
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Що змусило молодого хлопця забрати жити до себе літню сусідку?
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
Відмовилася дати зовиці грошей на лікування дитини, вже накипіло. Вони ще колишній борг не повернули. Думає, що ми ті купюри малюємо чи що?
У Ігорка злипалися очі. На дворі стояла ніч. Тато на кухні ходив туди-сюди. Мами досі не було
Чи вмієте Ви бути поруч зі справжнім чоловіком? Стаття, яка відкриває очі!
Художник-самоучка перетворює металеве сміття в неймовірні скульптури
Чудова притча про заздрість. Прочитайте, у цих словах стільки мудрості!
Справжня любов виглядає ось так, що б там не казали
– Люди, схаменіться. Ви хочете відібрати в хлопчика ті мізерні крихти? Ваші діти набагато кращі за вас. Вони навчилися співчувати та робити добро
“Мамо, не забороняй мені плакати”. Важливе нагадування всім батькам!
Ніколи не ігноруй ці 10 важливих символів уві сні …
7 прихованих послань долі, на які варто звернути увагу кожному
Рецепт маринованих огірків та помідорів в одній банці. Скільки не заготовиш, завжди мало
Дивовижні рослини світу, про які вам не розкажуть на уроці біології
Ви почнете вірити в чудеса та переконаєтеся, що доля є і Бог теж. Вони все бачать і обов’язково допоможуть в скрутну хвилину, коли нам дійсно знадобиться допомога.
