Нещодавно мій хлопець зробив мені пропозицію і сказав, що хоче пожити разом до весілля. Я погодилась. Ми призначили день весілля, подавши заяву в РАЦС. Оскільки ми не хотіли влаштовувати пишне весілля, вирішили зробити невеликий ремонт у квартирі.
Я добре знала, що ремонт – нелегка справа, але проблема зовсім не в цьому. Стіни нашої квартири не фарбувалися ще з радянських часів, тому нам довелося шпаклювати зелені стіни. А частину речей я залишила у батьківському будинку, щоб після ремонту їх перевезти в чисту квартиру.
На носі вже була зима, тому я поїхала до батьків, щоб забрати свою зимову куртку. Батьків не було вдома. У своїй кімнаті я не знайшла ні куртки, ні інших моїх речей.
Мені на мить здалося, що я помилилася квартирою. У кімнаті залишилося лише ліжко та шафа, в якій був зовсім інший одяг.
Через деякий час мама повернулася додому, привітавшись зі мною. Я запитала у неї:
– Мама, ти не в курсі, куди поділися мої речі? Пальто, взуття, інший одяг, книжки?
– Про які речі ти говориш? Вони тобі хіба потрібні? Нещодавно твоя троюрідна тітка приїжджала, сказала, що її дочці нічого носити, в школі її ображають через те, що вона погано одягається. Мені стало її шкода і я віддала твій одяг.Ти ж її залишила тут, я подумала, що він тобі більше не потрібен.
– Хіба я не казала, що після ремонту все перевезу? Я ж ще місяць тому з’їхала. Могла б зателефонувати мені і дізнатися – потрібен мені ця одяг чи ні. Ти знаєш, що тільки пальто обійшлося мені в три зарплати. Негайно подзвони їм – скажи, нехай повернуть! Я готова віддати інший одяг, але точно не це пальто і взуття.
– Я не збираюсь дзвонити, сама дзвони. Це ж ганьба. Що ж вони про мене подумають?
– Дай мені їх номер.
В результаті родичі були трохи засмучені, але все ж віддали мені речі, я ж їм відвезла те, що не ношу. Я пояснила їм, що мама просто переплутала те, що повинна була віддати. Я забрала всі речі з рідної домівки, навіть ті, які майже не ношу. Для страховки, нехай лежать у мене вдома в мішках.
Як би Ви вчинили на моєму місці?
