Мила мамуся. Не йди, будь ласка. Кохана моя. Ну як же я буду без тебе. Прокинься мама. Будь ласка. Не залишай мене…

Юлі сьогодні виповнилося тринадцять років. Начебто зовсім ще дитина, але коли люди дізнавалися скільки їй довелося пережити за своє коротке життя, розуміли, що ця дівчинка доросліша за багатьох з них. Скільки бід і страждань пропустила через своє дитяче сердечко Юлька, нам би на кілька життів вистачило. Але дівчинка все витримала що їй готувала доля, тільки ось люди все рідше почали помічати на її обличчі усмішку, і радість в дитячих очах. Юля не по роках ставала дорослою.

Сьогодні у Юльки день народження, але з гостей у дівчинки нікого не було. Ніхто не прийшов. Юлька сама так захотіла. Адже мама дівчинки лежить в лікарні в дуже важкому стані. Двостороннє запалення легенів. Не до свята Юльці. Найулюбленіша і найдорожча людина знаходиться між життям і смертю. Лікарі, звичайно, роблять все що в їх силах, але сільська лікарня це вам не столична.

Юлька розуміла, що якщо не стане мами, то залишиться вона зовсім одна на всьому білому світі. Але не це її лякало найбільше, а те що вона ніколи не зможе більше обійняти свою маму.

Юлька сиділа біля темного вікна і витирала сльози. Лікар написав на папірці список з дорогих ліків, а у неї зовсім немає грошей. Та й немає в селі таких ліків, треба в місто їхати. Ось завтра з ранку треба щось думати. А сьогодні Юлька вже намагалася трохи заробити.

Вона підійшла до кіоску де працювала тітка Марія, мамина знайома.

– Тітка Марія, може робота у вас є якась?

– Що ти Юлю, яка у мене робота. Ти ще дитина. 

Юля сходила до діда Міші, що взуття лагодив у себе в комірчині на залізничній станції,

– Дідо Мішо, може робота в тебе є якась?

– Та ти що, доню. Яка у мене робота. Дай Бог якщо одне замовлення в тиждень буде.

Юлька навіть до вагонів сходила, які мужики розвантажували.

– Дядьку, може візьмете мене. Я сильна, – звернулася вона до найголовнішого.

– Мішок і то більший за тебе. Як ти нести то його будеш, – сказав той.

Мужики дружно розсміялися і Юлька пішла.

Тепер Юлька сиділа біля вікна, витирала сльози і згадувала своє коротке життя. Життя виявилося зовсім не таким, про яке їй читала мама в книжках. Тільки за останні три роки Юлька втратила і бабусю, і батька, і молодшого братика. Ось таке воно справжнє життя.

Юлька подивилася в темне заледеніле вікно за яким кружляла заметіль, і раптом …

Вона побачила маму. Мама стояла босоніж на снігу в одній білій сорочці і махала Юльці рукою.

Юлька відразу зрозуміла, що мама прощається.

– Мама, – прошепотіла дівчинка, – Щось з мамою сталося.

Юлька швидко сунула ноги у валянки, накинула пальтечко і не застібаючи його вибігла на вулицю. Лікарня знаходилася на сусідній вулиці. Двері в лікарню виявилася закритими. Юлька почала барабанити по них щосили.

– Так йду вже, йду, – почувся голос сторожа.

Ледве сторож відчинив двері, як Юлька прошмигнула повз нього і побігла на другий поверх, де лежала мама.

Підбігаючи до палати Юлька побачила, що з неї виходить черговий лікар. Лікар зупинив дівчинку.

Юлька подивилася в його очі і все зрозуміла …

– Юля, – сказав лікар, – Не йди туди. У тебе є хтось із рідних?

Юлька з силою відштовхнула лікаря і забігла в палату. Мама лежала накрита простирадлом. Юлька схопила простирадло і відкинула його в сторону.

Взяла маму за руку.

– Мамочко, – кричала Юлька захлинаючись сльозами, – Мила мамуся. Не йди, будь ласка. Кохана моя. Ну як же я буду без тебе. Прокинься мама. Будь ласка. Не залишай мене…

Лікар спробував відтягнути дівчинку від тіла матері, але Юлька почала кусати його руку.

– Я тут, доню, – почула Юля голос матері.

Юлька побачила, як у мами ворухнулася рука.

– Це неймовірно, – прошепотів здивований лікар, – Такого просто не може бути.

Лікар дивився, як рука матері ніжно гладить голову Юлі, яка лежить у неї на грудях.

– Такого просто не може бути, – повторив лікар.

Вас зворушила ця історія? Чи вірите ви в такі дива?

Ira
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector