Марія вперше після РАЦСу зважилася на цей вибір. Втекти, забрати всі документи і зникнути. І ось вона тримає ключі від свого будинку, купленого з відкладених за роки грошей

— Будь ласка, зупиніть тут.

— Посеред поля? — здивувався водій.

— Так, нам неподалік треба. 

З автобуса вийшла жінка з дітьми. Вони попрямували через скошене поле. Дійшли до краю села, де зупинилися передихнути.

Вони вже два дні в дорозі. Спочатку поїздом, потім автобусом, а тепер залишилося пів години пішки до потрібно місця. Втомлена дітвора присіла на узбіччі.

Марія озирнулася навколо. Поля були добре прибрані. Перед ними височіли нові будинки. Село помалу «росло». Йти їм залишилося зовсім трохи.

Вона вже хотіла якнайшвидше зайти у свій дім. Марія придбала нерухомість через знайомих, переглянувши лише фото в мережі. Звичайно, що від такої покупки можна очікувати будь-чого. Однак це був її єдиний варіант. Дороги назад немає.

Вони вже пройшли повз школу, спустилися з гірки і побачили старенький, але доглянутий будинок.

На подвір’ї росла горобина. Хороший знак. Вона береже сімейне щастя. Першою на ділянку ступила Марія, а діти пленталися позаду.

Жінка глибоко вдихнула аромат яблук і усміхнулася. Нарешті вона зрозуміла, що її вчинок все ж був правильним.

Під вікном вона знайшла заховані ключі. Тим часом діти вмостилися під яблунею і вирішили перекусити її соковитими плодами.

— Мамо, то тепер це все наше? Навіть яблука? — поцікавилася молодша дочка.

— Так, доню, — лагідно відказала матір.

— Тут затишно, — відповіла старша. — Будинок хороший.

Прийшов час зазирнути всередину. Жінка відчувала страх, бо не знала, чого очікувати.

Насправді її лякала невизначеність і хитке становище в житті. Вона декілька років провела з токсичним чоловіком, який любив випивати і влаштовувати сварки. Діти боялися п’яного батька, тому дружина неодноразово тікала з ними до подруги.

Нарешті Марія наважилася на відчайдушний крок: втечу. Вона зібрала документи, останні гроші і зникла.

Заощаджень вистачило на старенький дім. 

Ключами жінка відчинила двері і боязко зайшла всередину. Всередині все було залите сонячним промінням. У будинку були дві кімнати, простора кухня і невелика вітальня. 

Невистачало косметичного ремонту, адже меблі вже стояли. Загалом, там можна спокійно жити.

— Дівчатка, вибирайте собі кімнату, — запропонувала мати. — Бо зараз ми будемо готувати нашу першу вечерю.

Наступного дня вони розібрали валізи. Інші речі їм привезли на грузовому авто. За два тижні сім’я встигла обжитися і навіть закрутити яблучне варення. Діти пішли до школи, а у вільний час вони разом з матір’ю гуляли лісом і збирали гриби.

Дівчатка подружилися з місцевими дітлахам, а Марія влаштувалася завгоспом в школу. Директор школи пообіцяв, що з нового семестру призначить жінку на посаду вчителя економіки. 

Марія ще довго не могла звикнути до спокою та розміреного життя. Адже раніше кожного ранку вона прокидалася з тривогою в серці.

Коли їм нарешті провели інтернет, Марія написала листа своїй подрузі і подякувала за допомогу з покупкою дому. 

Життя жінки налагоджується. Кожен з нас може змінити і своє на краще. Головне наважитися.

А що ви думаєте про цю життєву історію?

Content Protection by DMCA.com
Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: