Є у мене знайома жінка. Вона звичайна була і життя у неї було нічим не примітним: робота, діти, чоловік. Діти подорослішали, роз’їхалися. Чоловік спився, почав Ніну всіляко діймати, вона плакала. Діти кликали до себе і Ніна їздила до них, але! тільки в гості, на тиждень і не більше

Ніна розлучилася з чоловіком, але переїхати в іншу квартиру не могла. Пенсії ледь вистачало на життя, а платити за оренду — дорого. Раптом знайома запропонувала їй пожити у неї на дачі. Там не було опалення і ділянка встигла зарости травою, зате була лазня і дрова. На літо саме те. 

Жінка не довго вагалася і вирішила, що декілька місяців відпочинку від колишнього чоловіка підуть на користь. Можливо, за цей час зможе і роботу підшукати, а потім переїхати.

Тож знайома відвезла подругу на дачу. Зранку Ніна прокинулася сповнена сил та енергії. Першим ділом вона пішла на ставок, який був неподалік. 

В домі жінка взялася наводити порядки. Вона вимила вікна і повісила чисті занавіски. Потім взялася за приготування обіду.

Ніна любила куховарити. Особливе задоволення їй приносило чаклування спеціями. У цьому був секрет неповторного смаку її страв. З міста вона привезла з собою цілу коробку прянощів. Мабуть, саме запах супу привабив бродячого кота, якого Ніна зустріла в себе під дверима, повернувшись з чергової прогулянки до ставка.

Самотня жінка вирішила розбавити свої будні, тому дала житло пухнастому другові, який був не проти залишитися з Ніною.

Коли в будинку було прибрано, господиня взялася поратися в городі. Вона посіяла декілька грядок і довела до ладу кущі смородини та малини. Василько завжди був поруч з жінкою і підтримував її своїм схвальним «мяв».

Одного вечора Ніна йшла зі ставка, коли помітила біля своєї ділянки чорне дороге авто.

— А ви не підкажете, де тут можна набрати чистої води? — поцікавився водій, коли жінка проходила повз.

— У мене на подвір’ї є колодязь, — відказала вона.

Виявилося, що Михайло Васильович саме повертався з рибалки, коли пробив колесо. Довелося попросити водія, щоб той привіз запаску. Поки чекав його замучила спрага. Ніна запропонувала пригостити чоловіка супом. Той не відмовився і навіть попросив добавки.

— А у вас всі страви виходять такими смачними? — запитав чоловік.

— Так. Мені подобається кулінарія.

— Чудово, бо в мене є пропозиція. Я сам живу в місті і був би радий, якби ви готували мені їсти. Мій водій може двічі на тиждень привозити вас і разом з вами їздити по продукти. Обіцяю хорошу зарплатню.

Ніна вирішила скористатися шансом. Тим паче, що готувати вона справді любить.

Водій Микола кожного понеділка і в п’ятницю забирав Ніну в місто. Спочатку вони купували все необхідне на ринку, а потім їхали в дім Михайла Васильовича. Звичайно, що кіт Василько завжди був поруч з господинею.

На кухні в чоловіка було все необхідне, щоб творити кулінарні шедеври. Цим Ніна і займалася. Вона варила смачні борщі, запікала рибку, пекла пишні булочки. Квартира була сповнена запахом прянощів. 

Поки жінка працювала, її вірний друг мирно спав на дивані і чекав, коли йому дістануться залишки риби чи інших смаколиків.

У такому ритмі минули два тижні. Під час чергового візиту на Ніну чекав сюрприз у вигляді букету квітів із запискою: «Дякую вам! Тепер я з нетерпінням чекаю, коли повернуся додому!». Поруч був конверт з грішми. Жінка вже мріяла про те, як перебереться на орендовану квартиру восени. Адже зимувати на дачі було б холодно.

Та квіти тепер чекали на жінку під час кожного візиту. Однієї п’ятниці Михайло Васильович раніше прийшов з роботи, тому вони з Ніною разом випили чаю з булочками. Потім чоловік відвіз жінку додому і запропонував на вихідних поїхати разом на рибалку. Ніна погодилася. Вони весело провели час разом.

Осінню Ніна стала дружиною. На нову квартиру вона забрала з собою кота Василя і коробку прянощів. Хіба потрібно щось іще для щастя?

А які у вас думки стосовно цієї історії?

Content Protection by DMCA.com
Загрузка ...

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: