З самісінького ранку вирішив поїхати в торговельний центр, що на об’їзній — треба шпалери придивитися, фарбу купити, клей. Гляди й до ремонту кухні руки дійдуть…
Довго чекав на зупинці автобуса. Забігаю в салон — бачу одне вільне містечко ще є. Вмостився собі, прикрив очі і дрімаю. Але моя сусідка так і не дала мені відпочити, як слід.
– Извините, вы случайно не подскажете, долго ли еще ехать до окружной?
Я був не в тому настрої, щоб сваритися з кимось, тому вирішив просто відповісти:
– Хвилин зо 20, пані. Ще недовго.
– А ви всегда говорите на украинском?
– Аякже! Я ж українець! Що ж в тому дивного?
– Где родились?
– В Дніпрі вродився!
– Оооо, вот ето странно! Почему же тогда на русском не говорите?
– Жіночко, ви мене не чуєте? Я українець. З Дніпра. Дніпро — споконвіку українське місто. Зв’язок вловлюєте?
– Нет. В Днепре все розговаривают на русском. Ето вы какой-то неправильный совсем. Нет, чтобы как все.
– Як всі, то як ви? А ви, пані, ким будете?
– В смысле? Я укрАинка!
– То ми з Вами громадяни однієї держави. Вірно?
– Да!
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
– А по чому це видно? От я народився в Україні, живу в Україні, то й розмовляю українською. Чому, бо українець! Тепер ви… Народилися і живете в Україні, а розмовляєте? То певно мало себе українкою відчуваєте.
– Прекратите! Достали уже со своим “Слава Україні”. Делать Вам больше нечего в етой жизни.
Доїхати до кінцевої так і не зміг — інакше б не стримався.
– Добре, пані. Мені виходити. А ви їдьте далі. Може, автобус вас до росії підкине. Там таким, як ви, і місце.
Вона ще кричала мені щось у спину, та я не вслухався. Мав купу справ з розряду “делать больше нечего”.
Редактори “Цікаво про” після цієї історії замислилися, що має ще статися, щоб українці нарешті усвідомили важливість рідної мови? Невже однієї війни не достатньо? Сподіваємося, що колись мовне питання в Україні таки буде закрите, і на вуличках прекрасних міст звучатиме лише наша солов’їна.
Що з цього приводу думаєте ви?
Напишіть нам у коментарях на Facebook
Поділіться з друзями — думка кожного українця з приводу такої болючої теми важлива
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Застосування сухої гірчиці від шкідників на городі. Простий та дієвий засіб
12 цікавих фактів про підсвідомість людини, які вас здивують
Наношу це під очима – до ранку жодної зморшки. Хороший ефект після першої процедури
Смачні та пишні млинці на молоці, за бабусиним рецептом
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
Олена переїхала з чоловіком в село. Але жінка не підозрювала з якими сусідами їй доведеться жити
Не розумію, чому вона так болісно реагує на моє прохання просто піклуватися про свого чоловіка. Не знаю, на чому тримається їх сімейне життя
Відчуваючи різкий біль внизу живота я вирішила вийти назовні, і йти по трасі в надії, що машини мене помітять
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ефективний відбілювач тканин у домашніх умовах. Про подібне ви навіть не мріяли!
