Марусю щосили заливав дощ і густі зарості кущів вже не рятували. Їй було так холодно і мокро, що відчуття голоду відступило на другий план.
А що ще залишалося робити маленькому, замерзлому і промоклому кошеняті? І Маруся заплакала так голосно, що на її думку, на ці ридання мало збігтися все місто, щоб допомогти їй. Але насправді, її почули лише співробітники магазинчика, біля якого і знаходилися ці кущі.
Марині пощастило зі свекрухою, як не дивно це звучить. Всі навколо нескінченно лаяли матерів своїх чоловіків, а Маринці навіть і вставити не було що.
Бували звичайно непорозуміння, але вже через день Ольга Сергіївна мчала до Марини миритися, несучи в руках свіже тістечко. Чоловік сміявся над своїми жінками і ласкаво називав їх – «мої піраньї», тому що збираючись разом, вони дружно починали його виховувати і ніжно пиляти.
Вечірній дзвінок свекрухи застав їх за переглядом серіалу. Роман, радіючи, що знайшовся привід відволіктися, схопився за телефон. Поспілкувавшись і відклавши трубку, повідомив дружині:
– Збирайся. Там біля маминої роботи кошеня пищить. Вона його зараз знайде, а нам треба до завтра дати притулок бідоласі, потім мама забере його.
Коли вони під’їхали до магазину, їх вже зустрічала Ольга Сергіївна з Марусею на руках. Кошеня все промокло і тремтіло на руках у свекрухи. Жінка швидко сунула кошеня синові і втекла в магазин працювати далі.
Марусю поклали в стару робочу куртку і повезли додому. Бідна дитина ніяк не могла зігрітися і Маринка вдома відразу ж схопилася за фен.
Зігрівшись і з’ївши сосиску, киця ожила і розігралася. Чи багато дитині треба? Вона вже й забула, що всього лише годину тому сиділа холодна під проливним дощем і її животик просто прилипав до хребта. А зараз вона щаслива, носилася за кришечкою від крему, зображуючи із себе грізного мисливця.
Але все-таки довге перебування мокрій і на холоді дало про себе знати – вночі у Марусі піднялася температура. Як лікувати дитину, знає майже кожен.
А ось що робити з крихітним кошеням? Адже людські ліки їм зовсім не підходять. У вет. лікарні Марусю обстежили і знайшли якесь хронічне запалення. У передню худеньку лапку вставили катетер для крапельниці.
Маруся заплакала знову і простягнула перемотати лапочку Марині. Та ледве стримувалася, щоб не заплакати разом з нею. П’ять днів кошеня провело в стаціонарі, а потім Маруся повернулася до Романа і Марини. За цей час вони так прикипіли до малюка, відвідуючи її, що вирішили свекрусі кішку не повертати.
Та обурившись для пристойності, погодилася з їх рішенням. У пам’яті Марусі знаходження в тісному боксі і неприємна крапельниця миттю стерлися, коли вона опинилася вдома. В її розпорядженні тепер була не просто пластикова кришечка, а спеціальний ігровий комплекс для кошенят і безліч різних іграшок.
Вночі вона залізла між Романом і Маринкою – так Марусі здалося, що буде тепліше. Вранці, прибравши з лиця пухнасту попу кошеня, Роман пробурчав:
– Слухай Маринко, три жінки в моєму житті, це вже занадто. Якщо не народиш сина, то давай ще кота заведемо. Мені просто необхідний ще один мужик в будинку!
Вам доводилося колись рятувати безпритульних тварин та давати їм притулок?
