Дітей має бути багато, як її чоловік каже, тоді і щастя багато буде …
Перший наречений у Марії був красень. Трохи грек, трохи росіянин, очі-маслини, розумний, ерудит, закінчив акторський факультет лісотехнічного інституту і працював ведучим тренінгів з особистісного росту, особистісної ефективності та самооцінки. Ще він займався психологією іміджу і комунікативним розігріванням, створював комусь позитивну мотивацію, емоційно згуртовував колективи і підіймав корпоративний дух. Заробляв, до речі, непогано, у нас же в країні біда з позитивною мотивацією. А ідіотів, які за свої гроші хочуть бути позитивно мотивованими і ефективно комунікувати, навалом і більшість з них до Машкиного нареченого на тренінги і семінари ходили.
Марія теж кілька разів сходила, умовив її наречений зробити новий стрибок у розвитку. Їй там навіть сподобалося, всі посміхаються, один одного люблять, вітаються радісно, відразу і не скажеш, що вони злегка дивні, сенси життя з гармоніями втратили і про своє призначення нічого не знають. І дорогувато, звичайно, п’ять тисяч гривень за те, що наречений Марії книгу дві години переказував, «Принади тренінгу і досягнення випускників» називається, автор, зрозуміло, американець. Марія сама цю книгу йому купувала.
Двісті сторінок про те, як змусити начальника збільшити зарплату на тридцять вісім доларів і досягти при цьому небувалого стану душі. І ще Марію на цьому тренінгу назвали сонцем, яке світить, навіть якщо на пляж ніхто не прийшов. Але Машка, по-перше, те, що вона сонце, і так знала, безкоштовно, а, по-друге, сонце ж не тільки пляжі висвітлює, а ще вигрібні ями, сміттєпереробні заводи, обори і кладовища, але наречений їй про це заборонив говорити, мовляв – не позитивно. Конструктор успіху може зруйнуватися.
А якось вони додому з чергового семінару поверталися і до них два хулігани пристали, чи то телефон хотіли у Марії відібрати, чи то просто так куражилися, неважливо, але її нареченого як вітром здуло. Разом з його позитивною посмішкою і таким же настроєм. Хулігани здивувалися, куражити перестали і телефон відбирати передумали. Головою просто похитали і пішли тихо. А наречений подзвонив через день, вибачався, сказав, що він не міг знаходитися в просторі конфлікту, що треба терміново записатися на тренінг «Дерево конфронтації цілей», курс – п’ятнадцять занять, проводиться в Туреччині, дорого, звичайно, але він коштує цих грошей, плюс екскурсії та харчування, і тоді вони досягнуть нарешті гармонії, об’єктивно оцінять те, що відбувається і, якщо Марія готова оплатити цей модуль за себе і за нього … Марія телефон вимкнула, потім номер поміняла і про такого нареченого забула.
Другий наречений Марії теж був симпатичний, розумний і освічений, а працював адвокатом в якійсь адвокатській конторі. Походив він, за його словами, з родини Соловей, але прізвище носив просте – Кузькін. Він так клієнтам і представлявся: «Адвокат із старовинного дворянського роду Соловей Сергій Кузькін. Яка у нас проблема?» Адвокат він був справжній, працював багато, у вихідні пив віскі і лаяв клієнтів за жадібність, іноді ходив в гості до інших адвокатів, де вони пили віскі і лаяли клієнтів за жадібність, ще він збирав гроші на «БМВ» і на шкіряний портфель, ненавидів начальство і мав дві супер мрії – стати головним адвокатом і виїхати в Америку. Тому що «в цій країні нам, Аракчеєвим, робити нічого».
Єдиний мінус – скупуватий був. Говорив, що «ми, Солов’ї, грошей черні ніколи не позичали». Так що Марія з ним на свої гроші жила і ще йому підкидала. Любила його сильно. Навіть завагітніла від цього Солов’я-Кузькіна, дуже дитинку від нього хотіла, але він, коли дізнався, скандал грандіозний влаштував. Кричав, що «зараз не час дітей заводити, треба спочатку кар’єру зробити, стати головним адвокатом, грошей накопичити і виїхати звідси, і там вже народжувати, і взагалі він, Соловей, дітей хоче як мінімум від Волконської, а не від якоїсь там Марії, і гроші на дітей витрачати на даному етапі життя він не збирається … »…
Марія до кінця його істерику не дослухала і просто пішла. Навіть за речами потім подругу посилала, бачити його не могла. А дитинка дивовижна народилася, копія Марії, від Солов’я, слава Богу, нічого не було. Характер, правда, складний, але Марія з цим успішно бореться …
З третім нареченим Марія на Гоа познайомилася. А що – син дорослий вже, три роки виповнилося, бабуся його обожнює, залишити є на кого, можна і відпочити – і від роботи, і від метушливого московського життя. Купила путівку і полетіла. А там, на Гоа, тільки вона в готель заселилася, в бар на березі океану прийшла – одразу цього хлопця помітила. Його важко було не помітити – високий статний блондин, красиве тату на руці і очі блакитні. Він на березі сидів, медитував, а в барі ромом пригощався. Марія до нього сама підійшла, познайомилася і вони так два тижні і просиділи, дивлячись на океан. З перервами, звичайно, на ром, анашу і все інше.
Наречений їй і про клаптикову ковдру індійських снів розповідав, і про мандалу, і про віпасану, і дихати її верхньою губою навчив, і «Бхавату, Сабба, Мангалом» говорити змушував, це замість тосту у нього було, і про мудрість шрі пояснював, поки не засинав п’яний і обкурений. Марія вже почала здогадуватися, звідки у нього такі димчасті очі, а потім їй його знайомі все розповіли.
Наречений цей, виявляється, що б на океан дивитися і травичку спокійно курити, квартиру в Києві здає батьківську, а самих батьків до будинку престарілих здав – заважали вони йому. Батьки і померли там, в будинку для літніх людей, він навіть на похорон не літав. Стирчав тут, як пальма, споглядав на щось. Йому ж головне, що б було кому про сенс Ваджрасаттви втюхати, курнути і рому на халяву випити, а все інше це непотрібні вібрації.
Полетіла Марія на наступний ранок, хоч він і пропонував залишатися, візу продовжити, сім’ю створювати і бізнес спільний починати, наших туристів на всякі «медитації прозріння» розводити. Говорив, що про дітей мріє … А Марія весь політ до Києва проплакала. Не через нареченого цього, ні – батьків його шкода було, хоч вона їх і не бачила жодного разу. Вона навіть могилки їх потім розшукала і хоч трохи в порядок привела, квіточки посадила …
Потім женихів довго не з’являлося, не до них Марії було – син, робота, закрутилося все якось. Ну а через рік з’явився в її житті черговий коханий – молодший від Марії, чи то поет, чи то музикант, чи художник, відразу не розбереш. З тонкою і вразливою душею був хлопчик, дощ слухав, Монтеня читав, по веселці бігав, любив Марії речі в Парижі вибирати, але … Зрадив він їй.
Був олігарх, але той все купувати звик, а Марія і сама пристойно заробляла. Хоча подарунки їй подобалося отримувати … А кому не сподобається? Але пішла від нього – горда, до того ж він теж випити любив, як алкоголік-письменник і м’язами хвалився, як тренер з фітнесу, а навіщо Марії всі троє, але в одному флаконі?
Ще француз промайнув якийсь, журналіст з вірменськими коріннями, але там взагалі смішно, ці європейці … Та ще й з вірменськими коріннями.
І було Марії вже за тридцять. І змирилася вона з тим, що жіночого щастя в її житті вже не буде. Не судилося, що поробиш … Хоча чому не буде – є воно, щастя, син росте, золотце Марії, батьки живі-здорові, робота хороша, відпочивати недавно всі разом на море їздили, в Туреччину … У інших-то, у подруг Марії, взагалі все наперекір, хоча і чоловіки кохані, і коханці багаті… Але так думати Марія собі забороняла, хоча раз на тиждень сльози-істерики подружки терпіла, заспокоювала, коньяком відпоювала…
А одного разу вона за сигаретами пішла в магазинчик поруч з будинком, а там вантажник-узбек. Так на Марію подивився, що у неї серце зупинилося і тільки через хвилину знову застукало. І де він шикарний букет за дві хвилини купити встиг? Побачив, що Марії сподобалося, і її тепер кожен день біля під’їзду букет чекає. Продавчині потім сказали, що він всю зарплату на квіти витрачає. Сміялися над Марією, хоча видно було, що заздрять.
А узбек цей ще й двірником влаштувався, двір Марії підмітати, ночами «бомбити» на машині почав, потім в кранівники перейшов на будівництво і, що Марію здивувало, в інститут будівельний вступив на заочне. І вчився по-справжньому, вдень на будівництві гарував, а ночами книги-підручники читав, у нього світло в кімнаті тільки під ранок гасло. Марія бачила, він кімнату в будинку навпроти знімав. І вона чомусь теж спати не лягала, чекала, коли він світло погасить і до вікна підійде.
А потім він їй у коханні зізнався, в парку, на колесі огляду, з самого верху. І коли їх кабінка вниз приїхала, там все було в квітах, і стіл в кафешці поруч накритий, і колечко золоте, і жива музика. І Марії чомусь здавалося, що якби у нього грошей трохи більше було, він би їй і Ейфелеву вежу подарував, і острів в Тихому океані, і Місяць з усіма кратерами.
Дві дівчинки у Марії народилися, двійнята, а це тільки від великої любові трапляється. І дуже Марія з чоловіком люблять з балкона дивитися, як з ними старший син гуляє, як він їх навіть від вітру захищає, хулігани-то і близько не підходять. Справжній мужик росте, по веселці в тридцять років бігати не буде, справою буде займатися. А подруги Марії лаються на неї, кажуть, що з такою красою і з такими мізками могла б кращого знайти, а не узбека-вантажника. І сидять у Марії в гостях, нічим їх не виженеш. Потім зізнаються, що за щастям приходять, їхньому будинку такого немає, що б щастя всю квартиру переповнювало, хоч вони і на тренінги спеціальні ходять, і чоловіки у них пристойно заробляють, і на Гоа вони щороку літають. Без чоловіків, правда, не літають чоловіки з ними. А коханців дружини не відпускають …
А Марія про одне шкодує – пізно вона в магазинчик цей зайшла. Так могла б і ще двох народити. Дітей має бути багато, як її чоловік каже, тоді і щастя багато буде …
А ви швидко своє щастя знайшли?
