Материнство важно зрозуміти. Воно зіткане з протиріч.
Спочатку ви не спите, щоб вложити спати дітей, потім весь день чекаєте, що ввечері лягти спати раніше. Але, коли приходить вечір, ви все одно не лягаєте вчасно.
Ваша голова просто кипить думками про плани на день. Тільки не своїми, а інших людей. Про свої плани ви вже давно забули.
Спокій залишився в минулому! Тепер вдома є маленький чоловічок, який постійно вимагає уваги. Ви відчуваєте, що втрачаєте сили, але це найприємніша втрата сил у світі.
Ви оточені маленькими рученятами, які постійно тягнуться обніматися і губками, які хочуть цьоматися, але все одно відчуваєте себе самотньо.
Тому що ви втомлені. Тому, що на вас впало, здається, все та одразу. Ви б хотіли, щоб дітки стали більш самостійними. Але в той самий час, вам так хочеться, щоб вони залишились якомога довше такими милими карапузами.
Діти найрідніші та найближчі люди для вас. Але з кожним роком вони так стрімко змінюються. Їх стає важко впізнати. Тут на допомогу приходять материнські інстинкти та ви все одно вибираєте найкращий шлях для своїх чад.
Ви вкладаєте малечу спати ввечері. Втомлені та сонні. Довго намагаєтесь заколисати дітей. І ось коли вони ж заснули, вам стає сумно. Адже ви розумієте, що вже скучили за ними.
Ви виснажуєтесь і можете зірватися. Проте все одно обожнюєте своїх дітей і швиденько йдете миритися.
Ви пишаєтесь своїми дітьми понад усе на світі. Але інколи докоряєте собі, що могли дати більше їм, могли стати кращою мамою. Ви шкодуєте, що щось упустили.
Ви вчите своїх дітей тільки найкращому. Хочете зробити з них ідеал. Але інколи забуваєте про те, як поводите себе самі і який приклад даєте їм. Ніхто не ідеальний, це нормально.
Ви видавлюєте з себе останні соки, віддаєте все до останньої краплини. Залишаєтесь абсолютно спустошеними та знесиленими. Але тут діти прибігають і просять добавки. І ви даєте їм ще. Звідки береться ваша сила? Невідомо! Але вона є і буде завжди.
А, коли ви хочете присвятити час собі, то картаєтесь: “а чи не егоїзм це?”
Ви згадуєте своє життя до народження дітей з ностальгією. Там був час на розваги, романтику і дружбу. Там був час на себе. Ви дивитесь на фотографії та бачите на них юну безтурботну дівчину, яка живе по повній і ні про що не думає. У неї повно сил та ентузіазму. Оце були часи…
Але ви нізащо б не поміняли своїх дітей на той час. Нізащо!
А що для вас означає материнство?
