“Мені не пощастило ще з самого народження…” – ось так одного разу почав свою лекцію професор, якому вже надоїли наші постійні перешіптування під час занять. Він акуратно обійшов кафедру та присів на першу парту і знову промовив цю фразу: “Мені не пощастило ще з самого народження…”- Якщо маєте бажання, то сьогодні вам розповім свою історію життя.
Він вийшов з-за кафедри, присів якось бочком на першу парту і вимовив цю саму фразу: «Мені в житті не щастило з самого моменту мого зачаття …».
– Хочете розповім свою сумну історію?
– Так, давайте! – крикнули ми. І приготувалися до того, щоб його після закінчення історії жаліти.
Сьогодні я постараюся вам детально переказати його історію. Її я засвоїла на все своє подальше життя:
– Мені в житті не пощастило з самого народження…
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Мій рідний батько не мав постійної роботи, завжди шукав підробітки, час від часу працював грузчиком. Він одразу зник з мого життя, коли стало відомо, що його неповнолітня подружка – дівчина-мулатка, яка завжди вела розгульний образ життя, – завагітніла. Він одразу зник. Ось тому, я ріс без рідного батька.
Моя чорна смуга лише розпочиналася. Моя мама народила мене, але як тільки почула мій крик, одразу вирішила відмовитися від мене. Ось так, я зовсім маленьким залишився на цьому світі зовсім один… Невеличкий кумочок, який голосно кричав на руках в акушерки.
А дальше, мені ще більше не пощастило. Жодна сімейна пара не хотіла мене усиновляти – у мене було дуже погане здоров’я. До того ж я був народжений від мулатки, а тому, мої шанси дорівнювали нулю. З роддому я прямо потрапив до дитячого будинку.
Продовжуємо далі. Це був дитячий будинок, в який віддавали всіх “кольорових” дітей. Ох, скільки нас там було. Тоді я відчув на собі те, як спритно вміють битися китайці або ж як сильно плюються мексиканці…
В навчанні у мене теж були проблеми. Вчителі тут не хотіли на довго затримуватися. Та й всіх предметів у нас не було в дитячому будинку. Тому зі школою у мене теж взагалі не склалося. Якесь тотальне невезіння!
Тут професор замовк. Ми всі з неймовірним захопленням чекали на продовження цієї історії
– Я більше не хочу вам це розповідати, – це не моя історія. Хочете, я розповім вам свою?
В аудиторії повисла німа тиша. Звичайно, що нам залишилося лише ввічливо кивнути головами, а в самих історіях ми остаточно заплуталися, та ще й англійська мова не для багатьох тоді легко вдавалася.
– А моя історія – продовжив він. – Я по життю взагалі – дуже щаслива людина!
Мій легковажний батько зник, так само як і моя недолуга матір – раз і назавжди. Я думаю, що мій батько відчув, що не буде мати достатньо мужності та сили, щоб поставити мене на ноги. Я щиро вдячний йому, за таке рішення. Ніхто не знає, якою людиною я б виріс, якби моє дитинство пройшло поруч з таким батьком. Можливо, він відучував, що просто я йому зараз не потрібен і стану тягарем, не знаю…Я просто вдячний йому за його вибір. А мені й надалі продовжувало везти.
Та мулатка, яка мені народила, відмовилася від мене одразу в роддомі. І це теж зіграло для мене неабияку роль! Якби вона мене тоді забрала з пологового будинку, то не знаю, чи взагалі б я дожив до років п’яти. Так у мене зявився шанс на життя. А дала мені його, моя легковажна мама. Я щиро їй вдячний за цей вчинок. Її відмова надала мені сил жити! Я ще з дитинства почав розуміти, що покладатися можна лише на себе.
Далі більше!
Мені пощастило, що ніхто мене не захотів усиновляти. Коли б я отримав комфортні та хороші умови для проживання, то не став би витривалим, міцним духом та впевненим в собі чоловіком! Життя в дитячому будинку загартувало мене та навчило завжди долати будь-які перешкоди!
А про школу взагалі можна довго розповідати. Вчителів у нас завжди катастрофічно не вистачало, тому бувало так, що декілька предметів вів лише один чоловік. Вже в старших класах, я здружився з учителем біології, якого поза очі називали “ходячою енциклопедією”. Він також час від часу викладав у нас математику. Коли ж переді мною постало питання про те, в який коледж вступати – я пішов туди, де потрібна була математика і біологія.
Потім були студентські роки.
Потім моя перша наукова робота.
Сім’я, діти, онуки, правнуки…
Я щиро дякую Богу за те, що народився таким щасливим.
І радий, що доля дала мені такий шанс.
Професор продовжував сидіти на краєчку парти та усміхатися.
А ми намагалися запам’ятати цю історію.
– Все просто. ось вам два різних погляди на одне і теж саме життя, – сказав професор, йдучи назад до кафедри. У вас завжди є вибір, – То ж яка історія вам більше до вподоби?
А вам сподобалася життєва історія професора?
Забутий рецепт чудодійного засобу від варикозного розширення судин
Пророчий вірш дівчинки з Бучі! Хто ж знав, що ці рядки стануть колись реальністю?
Я зрозумів, що ми з дружиною стали чужими людьми. Хочу подати на розлучення
Навіть старі бабусині сковорідки заблищать як нові: перевірений засіб
Ой дівчатка, ну яка ж смакота: ліниві хачапурі на кефірі всього за 10 хвилин
Свекруха вперше вирішила зробити подарунок своїй онучці на її 10-річчя. Вона поштою надіслала пакунок
Колишній наздогнав мене в парку і заявив, що хоче повернути все назад. Але його чекала страшна правда…
Вирішила навідатися до невістки з самісінького ранку. Я розумію, що вона в декреті, але щоб довести до такого! Я все синові розповім!
8 найгарніших мультиків Pixar з глибоким психологічним змістом
Моя донька 6 років зі мною не розмовляє, не цікавиться моїми справами взагалі
Домашній «ботокс» від зморшок: 2 тижні – і обличчя як після підтяжки!
І до вoрoжки не хoди! Довжина мізинця може багато чого розповісти про ваше життя
Вибирайте людей свого рівня цінностей
Як мало треба для того, щоб зробити щасливим великий автобус, де повно незнайомих людей
Хоч з яблуками, хоч з бананами! М’який, повітряний пиріг на сковороді
12 літніх зачісок для дівчаток
Пане Миколо, адже ти цим дітям навіть не рідний дядько. Може, у дітей є родичі і ближчі?
14 знімків з неймовірним ракурсом, який піднімає фотографію на новий рівень
5 якостей, які проявляються у чоловіка, коли поруч справжня жінка
