Як казав Жванецький: «Міняю приємні спогади на свіжі враження».
Життєва сила
Життєва сила – це якась енергія, яка спрямовує і рухає наше життя. Що її живить? Насамперед, здоровий спосіб життя, позитивні думки, хороший настрій. А також, регулярне зіткнення з тим, що подобається, з чимось цінним. Це проживання такого життя, яке мені відповідає і схоже на реальність.
Життя в стані вимушеності, почутті обов’язку, або переживанні постійного тиску забирає сили і віддаляє від себе і своїх справжніх бажань. Бажання – це життєві двигуни, яким сприяє течія життя, а не застій. Вони змушують рухатись всередині нас і мотивують до активних дій, чудесним чином виявивши життєву силу. Отже, для життя головним стає “захотіти”.
Відсутність енергії, бажань, відчуття того, що «нічого не хочеться», дуже поширений запит в психотерапії. «Мені нічого не хочеться». У різному віці має неоднакове значення. В кінці життя, якщо воно ще було наповненим, такий вислів може бути навіть закономірним. Як казав Жванецький: «Міняю приємні спогади на свіжі враження».
А якщо справжнє життя тільки починається або воно в самій середині, таке твердження може звучати як вирок: життя скінчилося. А чи було воно? Яку участь я в ній беру? Що я роблю, щоб мені захотілося повернутися до життя, і продовжувати брати участь в ній. Напевно, правильніше було б поговорити про тих людей, для кого ця фраза звучить як виклик, як заклик задуматися. Якщо це просто лінь і людина не бачить в цьому поточної проблеми, то можна її залишити побути з цим. Зрештою, будь-який наш стан несе в собі певний сенс, приходить до нас для чогось. Лінь може бути простим нагромадженням енергії для наступних нових дій.
«Мені нічого не хочеться» = час переоцінки цінностей, тобто те, чого раніше хотілося вже не треба, а нове ще не виникло.
Життя нам дано, але для чого? Мало хто про це замислюється, але у всіх нас стоїть завдання відповідальності за формування життя. Питання про сенс життя дуже глибокий і часом не збагненний. З чого тоді почати? Наприклад, можна висловити своє ставлення до життя: Мені подобається моє життя? – Якщо ні, то чому? Питання «чому» тут адресоване особисто мені, воно тільки про мене. Відповіді лише на перший погляд здаються важкими. Чому я щось роблю або не роблю, чому мені нічого не подобається, чому нічого не хочеться? Якщо говорити про те, чого не вистачає в моєму житті, то це будуть якісь потреби, дефіцити, і постане питання про їх задоволення. Як я можу це зробити, якщо мені нічого не хочеться? Що значить нічого? Щось точно завжди залишається, фізіологічні потреби, потреби в їжі, в сні. Дуже важливо знаходити і утримувати в собі навіть найменше бажання, щоб повернути собі здатність бажати чогось ще, чогось більшого.
“Мені нічого не хочеться» = у мене немає енергії. По-перше, потрібно подивитися, куди енергія витікає, на що вона витрачається, і чому не заповнюється. Варто уважно поглянути на своє життя, де я зараз перебуваю, в якій ситуації? На що я витрачаю свої сили? Може, це неулюблена робота, нецікаве навчання, якісь болісні стосунки, а, може, це наслідки тяжкої втрати або якісь травматичні ситуації і т.д …”
Чому ще йде життєва енергія? Як давно це відбувається? Адже у кожного в досвіді був час, коли і хотілося і моглося. Діти, наприклад, у них купа бажань, навіть якщо не всі реальні, вони переповнені фантазіями. Я не бачила поки жодної дитини, у якої не було б енергії, вона у них вирує через край. Ще одне спостереження про втрату енергії. Буває, що є відчуття припливу сил і емоцій, але цього весь час недостатньо, ніби в життєвій посудині є діра, куди все, чим воно наповнюється, постійно витікає. Якщо так, то це вже питання психотерапії, можливо, це якісь рани або травми, які пробили цілісність особистості.
Життєва сила, за своєю назвою, є в самому житті.
Коли ми віддаляємося від життя, це все одно як відсуватися від джерела енергії, чим далі, тим слабший сигнал. Такий стан переживається, наприклад, в депресії, де цей зв’язок практично переривається, а отже, втрачаються залишки життєвих сил.
«Мені нічого не хочеться». Тут є все ж є якась свобода і віра в те, що це можна змінити, тому що тут мова йде тільки про мене. Це я можу хотіти, можу не хотіти. Значить, захотіти в моїх силах і моїй владі. Навряд чи хтось може змусити нас хотіти, якщо це не спокуса (Гасло рекламників «Ви ще не знаєте що хочете, поки Вам це не запропонувати»). Але це буде не наша особиста бажання, а нав’язане, воно може не принести цілющої енергії, або дуже на короткий час.
“Мені нічого не хочеться” = у мене немає бажань. Як виникає бажання? Напевно, коли нас щось дивує, зачіпає (Аристотель говорив, що «пізнання зазвичай починається з подиву»). Повинно виникнути якесь переживання щодо чогось або когось. Переживання або почуття – це вже рух, рух життя всередині. Це якраз і є та життєва сила, яка нас підштовхує до того, що викликає інтерес. Бажання завжди спрямовані на щось хороше для нас (принцип задоволення: ми в основному спрямовані на отримання задоволення або уникнення незадоволення). Бажання пов’язані з переживанням, що мені це «подобається», це цінно для мого життя, це наповнює моє життя якимось змістом і надає йому певний сенс.
Мені нічого не хочеться = я не бачу цінностей, тих орієнтирів і мотивів для життя. У мене зникли почуття по відношенню до чогось цінного для мене.
Переживання цінностів живить мене, дає мені відчуття повноти, збагачує мої почуття, зміцнює мої стосунки з життям і одночасно це є основою для моїх стосунків з життям. Цінності притягують нас, нас тягне до них доторкнутися: прочитати цікаву книгу, зайнятися фітнесом, зустрітися з друзями. Поставте собі запитання: що зараз є такого, що мене притягує? Де я переживаю зараз цю магнетичну силу, яка допоможе мені почати рух? Це щось, що мені подобається, що я люблю, що мене цікавить. Якщо я з чимось або кимось давно розлучений, то виникає якась туга (А. Ленгле)
Те, що ми переживаємо як цінність, ми хочемо бути з нею поруч і бажаємо її повторення. Тоді ми раз по раз слідуємо їй назустріч, охоче знову і знову йдемо в фітнес-клуб, зустрічаємося з дорогим другом, залишаємося в стосунках. Якщо стосунки є цінністю, я хочу, щоб у них було майбутнє. Для будь-якої цінності хочеться перспективи, бачити її в своєму майбутньому.
“Щоб насититися енергією цінності, потрібно бути внутрішньо близьким до цієї цінності, дати цій цінності себе торкнутися. Якщо це прекрасна музика – ми хочемо “як би” увібрати її. Якщо хороша смачна їжа – хочемо її розкуштувати. Друзів хочемо обійняти і поцілувати, щоб пережити близькість. Ми хочемо наповнитися внутрішньо тим, що ми переживаємо як цінність, це дуже цінна енергія. Щоб цінності не зникали, потрібно за ними доглядати. Свято – це завжди гонитва за цінністю. Наприклад, коли ми відзначаємо день народження: яка ж у цьому цінність – що ти в цей день з’явився на світ! Коли ми відзначаємо успішне складання іспиту, або благополучне завершення якоїсь справи, ми святкуємо успіх і те, що життя триває. Коли ми турбуємось про цінності, ми ними користуємося. Насолода – це вправа в поглиблення цінностей. Адже є так багато того,чим ми можемо насолоджуватися: м’яке повітря нової весни, смачна їжа, бесіда, звичайно ж, мистецтво, музика. Або навіть просто присутність іншої людини. Як відбувається насолода? Для цього нам потрібні почуття “(А.Ленгле)
Біда нашого часу в його неймовірній швидкості. Занадто багато поверхневостей і автоматизму в роботі, в стосунках, в побуті, і навіть в поводженні з самим собою. А почуттям потрібен час, щоб народитися і вирости.
Щоб почуття в нас проникли потрібно вміти їм віддаватися, що не побіжно, а дати їм грунтовно і глибоко себе торкнутися. Є хороший приклад, з їжею, як найпростішим і доступним задоволенням. Не можна перетворювати це в просту звичку. Це можна зробити часом отриманням справжньої насолоди кожним шматочком смачного пирога, кожним ковтком приємного напою: кави або вина. Навіть такі дрібниці приємно живлять нас не тільки фізично, а й емоційно.
Припустимо, є бажання, але немає сил для їх виконання. Це вже питання своїх можливостей і волі. Воля – це реальна сила. Якщо ми самі не хочемо, то ніхто не зможе нас змусити, змінити нашу волю. Воля є в кожному нашому акті дії і бездіяльності. Це доручення самому собі щось зробити (або не зробити).
Для пошуку життєвих сил потрібно бажання для цього щось зробити, потрібна мотивація. Навіщо мені це, навіщо мені потрібна енергія, для чого?
Я не буду згадувати про ситуації вимушеності, тиску, де наша воля піддається тискові. Це окрема і велика екзистенційна тема проживання несвободи.
Бувають ситуації, коли ми хочемо чогось, але не можемо це зробити. Це належить до певних психологічних порушень. Не робимо нічого, чому? Тому, що заважає страх, немає сил, як під час депресії, або коли людина залежна і їй доводиться кожен раз робити те, чого вона не хоче. Такі проблеми свідчить про нездатність слідувати за своєю волею.
Я хочу встати, зайнятися якоюсь справою, але у мене немає бажання, я настільки погано себе почуваю, я так пригнічений. У мене виникають докори сумління, що я знову не встав. Таким чином, депресивна людина не може йти за тим, що вона вважає правильним. Або тривожний людина не може піти туди, куди вона хоче.
Про можливості. Хотіти я можу тільки те, що я можу зробити. Тобто воля, вона реалістична, не можна доручити собі те, на що я не здатний, навіть якщо у мене є бажання. Це такі обмеження, які допомагають зняти зайву напругу щодо досягнення того, що мені не під силу. Ми не маєсо хотіти більше того, що ми можемо (це теж паралізує і забирає енергію). Знання своїх можливостей допомагає вивільнити життєву силу для більш реалістичних цілей.
Але одного розуміння волі не досить для початку активних дій. Волю потрібно постійно зміцнювати, тренувати. Наприклад, ставити собі питання: Для чого може бути добре те, що я зроблю? Які будуть переваги, якщо це не зробити? (Дуже часто всі залежні люди зазвичай тут зупиняються, некидання пити, курити для них переживається як щось краще, ніж відмова від шкідливих звичок) Для зміцнення сили волі можна звернеться до досвіду переживання чогось хорошого, що вже робив раніше і це приносило користь. Який більш широкий сенс набуває моя конкретна дія зараз (це підсилює мотивацію і важливість зроблених дій).
Відновити життєві сили, енергію, можна і потрібно тільки через зіткнення з самим життям, через переживання, що мені щось подобається, через почуття, що для мене це добре. Мій особистий вибір виходить з того, що це важливо і правильно для мене. Може здатися, що життєва енергія народжується з егоїзму, але це не так. Є ще одне важливе переживання, що “мені буде добре, якщо для іншого це теж добре” (етичний кодекс). Коли ми робимо щось, що може когось образити, зачепити, нашкодити, то це не додасть нам енергії, погодьтеся?
Отже, будь-яке переживання хорошого, цінного, змушує наше життя ворушитися, наповнює нас вітальною силою, життєвою енергією. Це призводить до нових дій, і життя триває далі!
Бережіть себе, ніколи не кидайте своє життя, проявляйте увагу і турботу до своїх почуттів і настроїв. Це буде найкращою профілактикою апатії, меланхолії, втрати енергії та інших більш серйозних душевних розладів.
А коли ви востаннє “нічого не хотіли”?
