Мабуть, зараз хтось скаже: “О, яка скупа скупа. Свекрів не шкодує і чоловіка принижує”.
А я вам чесно скажу — я б і слова не сказала про свекрів, якби це не доходило до абсурду. Бо в якийсь момент я зловила себе на думці: я живу, як мати-одиначка… тільки з чоловіком у квартирі.
Після весілля Михайло переїхав до мене. У мене було своє житло — невеличка двушка, але доглянута з нормальним, звичайним ремонтом. Її колись бабуся залишила мені у спадок.
Я тоді була щаслива. Думала: ну все, тепер у нас нарешті справжня сім’я. Спільний побут, спільні плани на майбутнє та спільний бюджет. Тим паче, Міша заробляв більше за мене — не в рази, але відчутно.
Однак, всі ці плани швидко зруйнувалися. Пам’ятаю, як він приніс першу зарплату після весілля. Стоїть на кухні, крутить у руках ключі:
— Я зможу давати тобі хіба 10 тисяч.
— В сенсі “давати”? — перепитала я. — А решта?
— Решту зарплати я віддаю батькам. Ти ж знаєш, у тата діабет, треба дорогі ліки. А ще вони повинні в санаторій поїхати цього місяця.
Я тоді промовчала. Знаєте, як буває: ніби й розумієш, що щось не так, але не хочеш одразу починати сварку. Думаєш — може, він просто хвилюється за них.
Свекор, Дмитро Васильович, працює охоронцем на заводі. Не мільйони, ясно, але й не нуль. Свекруха, Марія Степанівна, вчителька. Плюс репетиторство — учні в неї є, бо вона, треба визнати, вміє “крутитися”.
А далі почалося найцікавіше. В день получки Міша, як по нотах, клав у нашу “скарбничку” рівно 10 тисяч.
Решту — або ніс батькам готівкою, або “кидав на картку”.
Я питала обережно:
— Міша, а може, хоча б трохи менше їм давати? Нам теж треба.
— Я їх не кину. Я в них єдиний син і повинен допомагати!
І все. Розмова закінчена. Я ніяк не могла достукатися до Михайла, аби трішки розумніше розподіляв гроші. Бо це вже виглядало геть дивно – живе з жінкою, але зарплату віддає батькам.
І от сиджу я якось, гортаю стрічку Фейсбуку – і раптом фото свекрів з… Єгипту! Пальми, басейн, “all inclusive”, свекор у капелюсі, свекруха з коктейлем, усміхаються.
А потім ще зимові фото з Буковелю. Тоді ще “такий хворий та кволий” свекор катався на сноуборді!
Отак вони “купують ліки” та “економлять”. Та я вирішила промовчати, аби не сваритися з чоловіком.
Потім у нас зламався котел. В квартирі стало сиро й неприємно, ванна як льодовня. Я викликала майстра, стояла поруч у шкарпетках. Але потім Міша сказав “плати сама, я гроші батькам віддав”. Мені від сорому перед сантехніком хотілося аж крізь землю провалитися.
Взимку, коли почалися відключення, я взяла кредит на маленький генератор. Просто щоб могла дитині їжу гріти, телефон зарядити, щось приготувати, коли світла нема.
І в той же час Міша провів батькам оптоволокно:
— Нам генератор не треба було, — сказав він якось. — А їм інтернет важливий.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Тоді ми почали сваритися. Не так, щоб “тарілки летіли”, але постійно. Адже навіть коли у нас народилася Соломійка – то Михайло геть не змінився. І навіть як вийшла в декрет, то він надалі продовжував давати 10 тисяч гривень.
Тепер я стараюся економити, як можу. Беру найдешевші продукти та підгузки, одяг Соломійці інколи беру на секонд-хенді, адже на нові геть грошей не вистачає.
Я годую сумішами, бо через ті скандали пропало молоко. Ми ще їздимо на масажики та плавання, бо педіатр порадив, і я хочу зробити все нормально, по-людськи. Не “якось буде”.
І вписатися у 10 тисяч, коли треба купити їжу, оплатити комуналку, суміші, підгузки, дрібне — це просто нереально.
Моя мама працює в Італії. Іноді пересилає гроші й передає якісь смаколики, каву, дитячі речі — знаєте, такі подарунки від люблячої бабусі. Але мені соромно приймати від неї подачки.
Бо чому моя мама, яка горбатиться на чужині, має допомагати, коли в мене є чоловік?
А потім зламалася коляска. Ми взяли б/в, бо Міша “пожалів” на нову.
Щось клацнуло, колесо перекосилося, і коляска поїхала боком, як кривий візок у супермаркеті. Сусід допоміг донести ту розвалюху додому.
Міша якраз був удома, пив каву та дивився футбол:
— Міша, коляска зламалася.
— Як зламалася?
— Ну ось так! — я показала колесо. — Ти ж пожалів на нову, тому взяли бу-шну. Я казала, що вона довго не проживе.
— Ти просто необережно їздиш.
Мене наче ляпасом.
— Ні, — кажу. — Це не я необережно. Це ти жмот.
Він одразу насторожився:
— Не починай.
— Як мені далі їздити? Дитина росте, ми ходимо на прогулянки щодня.
— Подивися в інтернеті якусь б/у.
— Знову б/у? Та скільки можна? Краще раз витратитися і купити нормальну коляску на роки!
Він глянув на мене так, ніби я прошу яхту:
— Ні, я так не можу. В мене є батьки. Мамі треба до Великодня купити нове пальто, щоб було в чому до церкви піти.
І от саме в цю секунду в мене всередині щось клацнуло. Не про коляску навіть. Про те, що пальто до церкви важливіше, ніж коляска для його дитини.
Я просто мовчки видихнула, пішла в спальню, дістала валізу та почала складати всі його сорочки, футболки та штани горою.
Міша зайшов за мною:
— Ти що робиш?
— Раз ти так любиш батьків і будеш їх утримувати — то переїжджай до них жити. Це моя квартира. Ти навіть на ремонт ні копійки не дав.
Він спочатку стояв, потім зібрався, грюкнув дверима й пішов.
І знаєте, що найболючіше?
Він навіть з 8 березня мене не привітав. Ні повідомлення. Ні “як ти там”. Ні “як дитина”. Ніби ми й не сім’я.
А потім подзвонила свекруха. Голос такий рівний, “вчительський”:
— Ти що собі дозволяєш? Зараз війна. Всім важко. Треба бути мудрішою. Треба підтримувати старших.
Так, важко. Але чомусь “важко” тільки мені та онучці, а не їм та Михайлові.
Я не кажу, що батькам не треба допомагати.
Треба. Але в нього є я і дитина. Мені що, залишити маленьку донечку й бігти на роботу, бо “мамі пальто” й “татові санаторій”?
І ще одне: це ж моя квартира. Мій дім. Я не просила в нього мільйони. Я просила, щоб він нарешті став батьком і чоловіком!
Зараз він у батьків.
Скажіть чесно: я мала право вигнати чоловіка, якщо він ставить батьків вище за власну дитину… Чи я мала “потерпіти” і не руйнувати сім’ю? Як би ви вчинили на моєму місці?
Поставила нареченому окрошку з квашеною капустою і свининою, як у нас заведено. А він глянув у тарілку й пожартував так, що я відклала ложку
Подруга з Білорусії навчила готувати деруни по-новому. Можна з’їсти разом з ложкою, такі вони смачнезні!
Ой дівчатка, ну яка ж смакота: ліниві хачапурі на кефірі всього за 10 хвилин
15 гірких істин про Скорпіона: грубо, але чесно
Бабуся наполягала, щоб чоловік не їхав у місто. А через декілька годин до них зателефонували та сповістили сумну новину
Гороскоп особливостей характеру: до якого пороку схильний кожен Знак Зодіаку
Пророчий вірш дівчинки з Бучі! Хто ж знав, що ці рядки стануть колись реальністю?
Увечері задзвонив телефон. Телефонувала мама Наталі. Всі роки не давала про себе знати, а тут телефонує
Ми поїхали до мами чоловіка і повідомили їй радісну звістку, але на обличчі свекрухи не було жодної емоції
Взяли родичку жити до себе. Вона щовечора просить подати молитовник та вервичку. Сидить на ліжку непохитно, щоб бурмоче під носа
Мені було лячно засинати одній. Батьки багато працювали і завжди були втомлені, адже крім роботи у них було троє дітей. Проте жодного разу вони не покинули мене, коли я потребувала їх посеред ночі
Люди були засмучені, але Манька раптом виринула з-за дивана і позіхнула
Чим щасливіше люди живуть, тим простіше вони одягаються
20 прикладів того, як невблаганний час змінює світ навколо нас
Зараз у мене виникли деякі проблеми, я не знаю, куди прилаштувати свою свекруху
Кумедна добірка фото дуже втомлених домашніх тварин
Чоловік підбирає старих і хворих тварин, яких покинули господарі
Вінки з каштанів: 10 цікавих ідей та майстер-клас виготовлення основи
17-річна дівчина є володаркою найдовших ніг у світі
