Купили ми років 5 тому з чоловіком дачу. Недалеко від міста, на межі лісу, зі старим, але міцним будиночком. Ділянка була давно занедбана, але нас це не збентежило – роботи ми обидва не боїмося, а свій заміський куточок мати хотілося, тим більше, що ділянка дісталася нам за безцінь. Почали наводити порядок, упоралися місяці за 2. Збентежило, що на ділянці було багато сміття. Тоді ми списали це на примхи нездорового дідуся, який доживав на цій дачі свої останні дні.
Мені весь час здавалося, що по ділянці хтось сновигає: пересувалися самі собою речі, зникали всякі дрібниці, відразу пропала вся малина, знову з’явилося сміття. Ми встаємо пізно, та й спимо міцно, замість паркану навколо ділянки його жалюгідна імітація, тому припустили, що непрохані гості приходять до нас рано вранці. Довелося ставити будильник, щоб зловити того, хто почав бродити по ділянці.
На наступний же день застали групу бабусь: вони по-хазяйськи пройшли через ділянку в ліс, повернулися назад з пляшками води з джерела і так само через нашу ділянку пішли геть. Звичайно, ми вийшли, зробили ввічливе зауваження, на що були послані під три чорти, адже через ліс обходити довго, там кліщі, бабки тут все життя на джерело ходили, і будуть ходити, і взагалі «дід Семен нам дозволив, так що і ви тут нічого нам не забороните». Намагалися ввічливо пояснити, що дід Семен помер 10 років тому, ми нові господарі, і ми проти. Але все було марно.
Чутка про те, що нові сусіди гнилі люди, розійшлася дуже швидко. Навідуватися до нас почали частіше, приходили в будь-який час, влаштовували мерзенний скандал, коли я їх виганяла. Ми намагалися домовитися, тому що звикли таким чином вирішувати конфлікти. Виявилося, що на нашій ділянці найсмачніші ягоди і яблука, краще росте зелень, а вже яка обліпиха!
Ми дозволили збирати урожай, тому що він був нам не потрібен, але з єдиною умовою – робити це з нашого дозволу і в нашій присутності. Коли чоловік був удома, вони поводилися пристойніше, але варто було йому виїхати на роботу, починався цирк з кіньми. Прямо при мені викидали сміття на ділянку, обзивалися, продовжували красти. Тому ми влізли в борги і поставили хорошу огорожу.
Від огорожі бабки просто оскаженіли. Крім сміття нам почали підкидати бите скло, через огорожу кожен божий день хтось кричав і проклинав мене, вимагали відкрити ворота і пропустити їх на джерело, різним мазали хвіртку. Я з ними перестала спілкуватися зовсім, чоловік ще намагався щось зробити, ходив з дільничним по домівках, але це не допомогло, зрозуміло. У відповідь мерзенних заходів не вживали, по-перше, не давало можливості виховання, по-друге, бабок було занадто багато.
Ми якось поїхали на день в місто за покупками, а як повернулися, просто отетеріли: огорожа була розкрита чимось на зразок консервного ножа, ділянка в багатьох місцях була засипана сіллю, висаджений квітник весь вирвали, розбили вікно в будинку. Дільничний розвів руками – ніхто нічого не бачив / не чув, зробити нічого не можна.
Руки опускалися, нас явно намагалися витіснити з ділянки. Ми не здалися, відновили огорожу, зняли верхній шар ґрунту, завезли нової землі, посіяли газон під зиму. під час роботи час летів непомітно, на наїзди ми перестали звертати увагу. Застрахували майно. Ділянку не залишали без нагляду до грудня, новий рік зустріли в галасливій компанії там же. Були надії, що бабки охолонуть за зиму, і навесні знизять натиск. Як ви розумієте, цього не сталося.
Тут варто зробити відступ. Я вже багато років великий шанувальник серіалу Надприродне. І ось колись давно мені закортіло вивчити ритуал вигнання демона. Пам’ять у мене завжди була хороша, вивчила без проблем. З друзями посміялися над моєю примхою, та й забула про це на час.
По весні на дачі почалися нові бої. Збори закінчувалися скандалом, нам почали підкидати мертвих тварин. Ми вирішили поставити камери на ділянці (будинок оснастили як тільки приїхали), так як під огорожею почали щодня збиратися бабки і обговорювати свої плани наступу на нас. І ось черговий ранок, черговий мертвий кіт біля хвіртки, чергові збори бабульок. Я просто киплю від злості.
Пам’ятаєте гру “Як дістати сусіда”? Ось я була схожа на цього старого затюканого вояку. Одягаю рукавички, беру покійного кота і йду до зібрання з наміром відшмагати там всіх цих трупом. Збори затихають, побачивши мене, слова метушаться в голові і від сказу не можу вирішити, як образливо на них накричати, і раптом, несподівано для себе починаю читати ритуал.
Спочатку тихо, потім все голосніше і голосніше, піднімаю кота перед собою двома руками, як Сімбу, окреслюю ним хрест, натурально кричу останні слова audi nos (прям як в серіалі в найбільш напружений момент!). Бабки стоять, відкривши роти від шоку. Не знижуючи голосу, трохи опускаю кота, щоб було видно моє обличчя: «Ім’ям Господа нашого Ісуса Христа проклинаю вас, тварини безбожні! Вийди!» – і наступаю на них, потрясаючи котом. Як вони бігли! Як кричали! Просто музика для моїх вух!
Настала довгоочікувана тиша і спокій. Ніхто не приходив до нас, нічого не підкидали. Ми побоювалися, що будуть серйозні наслідки у вигляді підпалу будинку, але бабки, побачивши мене, хрестилися і поспішно йшли. Я вирішила закріпити успіх, і написала крейдою у себе на воротах захисні символи, на хвіртках найбільш скажених бабок – окремі руни, встромила голки в косяк, розсипала сіль перед порогом. При зустрічі дивилася прямо в очі і шепотіла-бурмотіла.
До джерела не ходив більше ніхто навіть через ліс, нашу ділянку обходили. Нас не чіпали – боялися. Навіть голова спілкувався дуже обережно і шанобливо. Про всяк випадок біля огорожі завжди стояло відро з водою. Був план облити чергові збори «освяченою» водою, але так і не довелося.
Такі справи.
А ви дружно живете зі своїми сусідами?
