У нас з Михайлом давно не було дітей, тому ми вирішили взяти хлопчика з дитячого будинку. Рік після цього я відчула щось недобре. Оглядаючись назад, я не можу повірити, як після цієї дитини змінилося все моє життя.
15 років тому я познайомилася з Михайлом. Нам обом було по 20 і ми вчилися в інституті. Закохалися один в одного до безпам’яті та вирішили одразу ж одружитися. Ми хотіли дітей, але все ніяк не виходило. Зверталися до спеціалістів, а вони розводили руками.
Всі довгі 14 років в нас не виходило зачати дитину. Тоді ми порадитися і зрозуміли, що пора взяти малюка з дитячого будинку. Хлопчика звали Андрій. Ми жили разом 1 рік, а потім мені раптово стало гіршати. Я звернулася в лікарню і виявилося. що я вагітна. Моєму щастю не було меж.
Вагітність йшла не надто гладко, але перед днем закоханих мені стало аж вкрай погано. Мене відвезли в лікарню. З кабінету доктора вийшла дівчина. Ми розговорились. Вона розповіла мені, що чекає двійню. Я пораділа за неї. А сама подумала, що мені б двійню в 35 років було б надто важко пожати й виховувати.
Виявляється, ця дівчина не знала до останнього, що носить двійнят. Мене це бентежило. Я запитала у мами, чи не було в нас двійнята в родині. Вона заперечила. Тоді запитала чоловіка, він теж сказав, що в його родині двійнят не було.
Наступного дня я прийшла на обстеження. Лікарі щось довго говорив, радились між собою. А потім сказали мені йти в палати й чекати там 30 хвилин. Це були найдовші 30 в моєму житті. Моє серце виривалося з грудей, я й не знала що думати.
І раптом відчиняється двері, заходить лікар і каже:
– Вітаю у вас буде двійня! Я спершу пару секунд не могла підібрати слова. Думала, як це так? Але все ж зібралась вирішила подзвонити свекрусі. Виявляється, її батько мав брата близнюка. А мій чоловік навіть не знав про це.
Ось тепер я з Михайлом і Андрієм чекаємо наших дівчаток. Вірю. що Бог нам допоможе.
А у вашому роді є близнята, чи двійнята?
