Ми з чоловіком розлучилися ще 10 років тому. Це було спільне рішення. Наші діти виросли і пішли своїми дорогами, а з подругами мені більше не цікаво проводити час. Я вирішила знайти через інтернет чоловіка, з яким у нас буде багато спільного.
Скоро у мене там з’явився перший залицяльник. Він був мого віку. Ми домовилися про зустріч.
Якщо подивитися на цього чоловіка, то він був схожий на безхатченка. А ще від нього тхнуло запахом диму. Якось не гарно було б одразу попрощатися з ним, тому вирішила ще зачекати. Зрештою, зовнішність може бути оманливою. Та як тільки він почав замовляти алкоголь і закурив сигарету за столом, я одразу ж придумала привід, щоб піти геть.
Потім у мене була зустріч із другим залицяльником, який був трохи старшим.
Він здавався пристойним та вихованим мужчиною, але уся його розмова була переповнена матюками. Я не змогла довго це слухати, тому ми також швидко розпрощалися.
Третє побачення було з чоловіком, який був на 10 років молодший, ніж я. Він запросив мене на виставу в театр. Дорогою він робив мені компліменти і розповідав вірші.
Та різниця у віці мене все ж хвилювала. Ми подивилися спектакль і розійшлися по домівках. Зранку він мені написав, що у моєму віці не годиться перебирати чоловіками.
Загалом я дійшла висновку, що бути самою не так вже й погано.
А ви вірите в те, що можна знайти свою половинку навіть у старшому віці?
