У нас з чоловіком двоє дітей. Старшій дочці уже 23 роки, а молодшому синові три. Можливо, це грубо звучить, але я не люблю свого сина. Він зробив мене нещасною. Я з самого початку не хотіла народжувати, але чоловік переконав мене.
Спочатку ми з ним познайомилися і закохалися один в одного. Згодом я дізналася про вагітність і ми вирішили одружитися.
Варто сказати, що мій чоловік був безробітнім більшу частину свого життя. Після закінчення інституту він почав “шукати себе”, хоча насправді просто просиджував увесь свій вільний час за комп’ютерними іграми. Мені доводилося заробляти гроші, займатися побутовими справами і готувати.
Після народження доньки чоловікові все ж довелося піти на роботу. Там він непогано справлявся і через кілька років став директором заводу. Згодом я вийшла з декрету і наш сімейний бюджет збільшився. Ми купили нову квартиру і машину, а також постійно їздили на відпочинок за кордон.
Все йшло добре, поки мій чоловік не впав в депресію через кризу середнього віку. Тоді він знову почав проводити свій час за комп’ютером і скаржитися на життя.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Так тривало 5 років. Саме в той час дочка вже закінчувала школу, а я вирішила, що заслуговую на краще. Прийняла рішення: подаю на розлучення і почну жити собі на радість.
Раптом я дізналася, що вагітна. Я абсолютно неочікувана такого повороту подій. Першим ділом вирішила розповісти про це чоловікові. Він одразу почав мене переконувати в тому, що дитину потрібно залишити. Казав, що у всьому мені допомагатиме, лиш би я подарувала йому сина. Я повірила, що це оживить наші стосунки і наважилася народжувати у свої 40 років.
Справді, син змінив мого чоловіка. Після народження здорового малюка, батько буквально не відходить від нього і турбується про мене.
Чоловік навіть почав робити ремонт в квартирі. Здавалося б, мрії здійснюються, але не мої…Це не те, чого я хотіла. Мені це все не приносило радості.
Я одразу не хотіла народжувати ще одну дитину, а тепер відчуваю, що вона висить тягарем у мене на шиї. Мені хочеться пожити для себе, а не віддати решту життя синові. Знову розпочнуться безсонні ночі, памперси і плач. Не знаю, що мені тепер робити і як далі бути…
Чоловік каже, щоб я віддихнула і все обов’язково пройде, але я знаю, що це не допоможе.
А у вашому житті був схожий досвід? Що б ви порадили жінці?
– Я ж тобі казала: не буде із неї господині! – не вмовкала свекруха, але і я стояла на своєму: “Де ж таке бачено, щоб гості мили за собою посуд?”
Шлях до щастя: дізнайтеся, який з них підходить вашому знаку Зодіаку
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– Тільки не починай з телефонів у перший день, добре? – Ігор кинув свій смартфон на рушник і пішов у воду. Олена всміхнулась: – Я взагалі-то твоя дружина, а не митник.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
Чому розумним людям складніше знайти кохання
Приколи українською. Картинки та жарти на будь-який смак
11 простих правил, які допоможуть зберегти любов на все життя
7 прихованих послань долі, на які варто звернути увагу кожному
Кабачкова ікра — 5 гарних рецептів приготування, які мають бути у кожної господині
Інструкція з приготування домашньої маски з желатином
– Будь ласка, мій паспорт та ключі в кишені. А моя собака… не кидайте її напризволяще
Я зі свахою вже готувалася до весілля. Гості були запрошені, ресторан оплачений, меню замовлено
Ніколи не потрібно робити для чоловіка ці 6 речей
Василь кинув дружину і пішов до мене, але щасливішою я не стала
Притча про душі, які спустилися на Землю
Що може бути гірше, ніж усвідомлювати, що ні ти, ні твоя дитина нікому не потрібні?
