Я відкладала гроші зі свого повноліття, коли перший раз пішла мити підлогу в місцевому супермаркеті. У мене з’явилася звичка мати заначку. За 10 років накопичення пристойно розрослися, тепер у мене практично цілий статок за мірками багатьох.
І ось прийшла біда звідки не чекали: нинішній чоловік дізнався про мої гроші, і просить їх вкласти в спільний бізнес. А я не хочу! Я пам’ятаю, як нас маленьких, мене і мою сестру, рідний батько вигнав, як потім не було що їсти, як мати була змушена йти в кафе мити підлогу о 4 ранку, щоб нас годувати – я так не хочу!
Тому і збирала все життя собі на «подушку безпеки». Раптом щось станеться? Сьогодні чоловік любить, а завтра раптом розлюбить, як наш татусь? А у мене гроші є. Так що я спокійно жила, знаючи, що ніколи не залишуся помирати в злиднях. Так, інфляція з’їла якусь частину, але все ж на мої гроші досі можна купити квартиру. Виявляється, проговорилася (тоді ще хлопцю, не чоловікові) моя мати.
Вони якось посварилися сильно, і мати крикнула щось на кшталт «Жебрак, тільки заради заначки Оленки з нею і одружуєшся!».Слово за слово, майбутній чоловік і з’ясував про мої гроші, а мені, звичайно ж, нічого не сказав. Минуло два роки.
Тепер Сергій пропонує їх вкласти в його божевільну ідею вирощування петрушки. Я вже втомилася сваритися з ним на цю тему, що це програшна ідея, так він ще й образився: як так, я знаю про його плани, вмовляю не вкладати в це спільні гроші, а в мене в цей час свої є.
Та якби йому дали стільки, скільки у мене грошей, там відразу прибуток пішов би такий, що відбили б за пів року! Ага, на петрушці квартиру зібрався робити …Я в категоричній формі відмовила, тепер ображений чоловік готує документи на розлучення …
Ось тепер я думаю, в який саме момент щось пішло не так?
