Коли я навчався в інституті, то у мене випала можливість поїхати в Сполучені Штати для покращення спілкування англійською мовою. Це були 90-ті роки і я саме закінчив третій курс. Вийшло так, що я залишився довше, ніж очікував.
Усі мої уявлення про життя в США швидко розвіялися. Реальність була така: рівень життя справді був на високий, але там потрібно працювати, не покладаючи рук. Я намагався заробити у різних сферах: починаючи від миття посуду, закінчуючи ремонтом автомобілів. З часом мені вдалося відкрити свій власний будівельний бізнес. Спочатку він був зовсім невеликим, але справи рухалися вгору.
Зараз у мене успішна компанія, якій виповнилося 30 років. Я отримав громадянство, купив власне житло і одружився з дівчиною, яка теж має українське коріння. У нас троє дітей. Старшому синові вже 10 років, а молодшим сестрам-близнючкам по 7. Однак три роки тому наше життя кардинально змінилося. Ми вирішили поїхати на Батьківщину і більше звідти не повернулися.
Ми придбали будинок у невеликому селі. Тут мальовнича природа і неймовірні краєвиди. Я досі керую бізнесом у Штатах, а вдома займаюся фермерським господарством. Ні я, ні моля сім’я не хочемо більше покидати рідну землю. Діти знають українську мову і ходять в місцеву школу. У них тут вже багато друзів. Тож, як не крути, в гостях добре, а вдома – найкраще. Жодні гроші та перспективи не замінять рідної неньки України.
А ви б виїхали закордон, якби у вас була можливість?
