З сестрою ми народилися у бідній родині. У нашій невеличкій хатині навіть не було води. Грошей на криницю не було і доводилося брати воду в сусідів або бігати до річки, яка була неподалік.
Коли помер батько, ситуація лише погіршилася. Мати заробляла копійки, а бабуся мала мізерну пенсію. Потім приїхала мамина давня знайома. Вона багато років працювала за кордоном, а зараз повернулася із заощадженнями й почала будувати хату.
Саме вона порекомендувала матері залишити сім’ю і поїхати в Італію, щоб трохи заробити грошей. З відчаю вона послухала свою подругу.
Спочатку мама нам регулярно передавала гроші. Цього вистачало на прожиття і наше становище покращилося. Так тривало декілька років, поки моя сестра не закінчила школу. Тоді вона переїхала до матері за кордон, а я залишився в селі з бабусею. Після цього вони більше не приїжджали, виходили на зв’язок і не пересилали коштів. Грошей на навчання у мене не було, тому я залишився працювати в селі і доглядати бабусю.
Одного разу тітка Оля приїхала після чергового сезону заробітків і розповіла, що моя матір знайшла нового чоловіка. Тепер вони живуть втрьох разом з моєю сестрою. Звичайно, що я образився на них за цей вчинок і більше не хотів з матір’ю розмовляти. Хоча вона і не дзвонила.
Я продовжував працювати і відкладати гроші. Згодом мені вдалося зробити ремонт і завести невелике господарство.
Раптово померла бабуся. Це була велика втрата для мене, адже лише вона вірила в мене й підтримувала.
Мати, дізнавшись про смерть старенької, одразу повернулася з-за кордону. Вона розповіла, що тепер буде жити в селі, адже з чоловіком у неї не склалося, а хата за спадком належала їй.
Мені прикро, що мати багато років не згадувала про моє існування, а зараз хоче привласнити будинок, в який я вкладав свої сили й гроші.
Зараз я бідний й самотній. Мої родичі стали мені чужими.
А що ви думаєте про вчинок жінки?
