Я маю брата Сергія. Він молодший аж на 10 років, тож усе дитинство та юність я доглядала за ним. Будь-які прогулянки із подругами не обходились без малого кумедного Сергійка. Але я ніколи на це не нарікала, бо дуже його любила. Я не ревнувала батьків, а навпаки — допомагала малому. Завжди найкращі цукерки я віддавала йому, найкращі диски з музикою, найкращі шматки торта… Багато маминих подруг казало, що я зіпсувала Сергійка, бо завжди балувала, мовляв, доведеться його дружині несолодко.
Та Сергій довгий час не зміг знайти свою обраницю, а коли все ж знайшов, то якраз повернулась ситуація навпаки. Там керувала лише його дружина, а особливо я не люблю її за жадібність.
Спочатку Аня була дуже милою, ми з родиною взагалі недоліків у ній не бачили, у нас були чудові стосунки. А після одруження брат привів її додому. Ми з чоловіком живемо в своїй квартирі, маємо трійко діток, а вони до нас і навідувались, Аня завжди була з подарунками і няньчилась з малими. Але як вона могла так, якщо в неї не було ні братів, ні сестер? Та я тоді про це не думала, аж поки Аня не показала істинне обличчя.
Після весілля, як я вже згадувала, вони жили в будинку наших батьків. Але згодом взяли в кредит квартиру і почали жити окремо. Тут і було найцікавіше. Після цього вони не дзвонили, не писали, були дуже холодними. Аня викручувала нашим Сергієм, як тільки хотіла. Коли ми з чоловіком запрошували в гості, то завжди жалілась, мовляв, грошей взагалі немає для зустрічей, бо все йде на кредит і ремонт в квартирі. Ми вирішили не тиснути на них і трохи почекати, коли справді ремонт завершиться.
Інколи наші з братом батьки навідувались до них, але Аня, знаючи про їхній приїзд, нічого не готувала. Пригощала печивом і чаєм. То якось моя мама і завела із нею діалог.
— Та що ти, ми не голодні з дороги, нащо чаю?
— Ой, та що ви, це ж чудово! Просто в магазині все таке дороге, а часу на приготування обідів взагалі немає.
Минуло трохи часу, ремонт нарешті вони завершили. Аж тепер має відбутись справжнє новосілля. Мамі щось було погано, тож ми з моєю сім’єю поїхали без батьків. Стіл був накритий так собі: салати, нарізка сирів та ковбаси, курка з картоплею. Усього було просто мізер. Достатньо було лише пиріжків, які передала наша з братом мама. Звісно, за 15 хвилин стіл був уже порожній, бо їжі справді було дуже мало. То ми мовчки сиділи і жували мамині пиріжки. Чомусь Аня не додумалась про торт чи печиво до чаю. Могла б хоча б про дітей подбати.
Поки ми сиділи за столом, діти бавились у квартирі, мій син знайшов банку з малиновим варенням, приніс і попросив відкрити. Аня тоді аж злістю уся налилась!
— Та мені не шкода, але я це варення тримала для лікування простуди.
— Аню, ти серйозно? Хіба нема кращих варіантів ліків?
Та вона тоді так відреагувала на мій жарт, що аж страшно стало. Тож за годину нас уже не було. Діти хотіли додому, розмова не в’язалась, хоча моєму чоловікові із братом було цікаво.
Згодом в Ані був день народження, але вона не запрошувала нас до себе. На наше привітання вона бідкалась, що нема грошей, але я попередила, що до брата на день народження точно приїду, бо люблю його. Вона тоді дивно гукнула. А згодом дзвонить зі словами, щоб ми приїжджали без дітей, бо вони не зможуть усіх нагодувати. Я так нічого тоді й не зрозуміла. Мій брат цілком нормально заробляє, саме нещодавно взяв зарплату, куди вони ті гроші дівають? Вона аж така жадібна? Я вже хотіла їй усілякого наговорити, але чоловік забрав у мене телефон.
Та мені не важко попросити свекруху посидіти з дітьми, і вона не проти, але нащо? Ми ж сім’я, прийдуть мої батьки, вони б з радістю побавились із онуками. Вона така лінива, щоб щось приготувати? Найгірше мені думати про брата, бо в нас з ним були дуже теплі стосунки. Я віддавала йому останнє, він це знає. А зараз що? Він навіть не може сказати Ані, що дял нього дорогі. Хіба мої діти так багато їдять, що зроблять її бідною? Ми тоді не поїхали. Я подзвонила до брата, привітала й усе розповіла. Аня тоді лише зраділа. Я цього не розумію взагалі. Слів просто нема.
Як би ви реагували на таку невістку?
