Мій чоловік нещодавно сказав, що я так і не навчилася бути для нього хорошою господинею!
– Ти досі не вмієш нічого робити по дому! Я краще попрошу свою маму, щоб вона приїхала до нас на декілька днів та допомогла тобі! Заодно й покаже, як правильно господарювати у будинку. Хіба тебе у дитинстві не навчили, що жінка має брати про затишок та комфорт? – почав дорікати Павло.
Ми живемо разом майже два роки. Тільки після весілля з’їхалися, адже довго не могли назбирати грошей на власне гніздечко. Однак, зараз у нас все добре. Або ж мені так здавалося.
Не можу сказати, що я найкраща господиня у світі. Можу залишити посуд у раковині, приготувати не дуже смачний борщ та не застеляти після себе ліжко. Ні, у нас вдома не якийсь хлів та таргани не повзають. Є робот-пилосос, посудомийна машинка. Навіщо мені витрачати свій час на прибирання, адже живу у 21 столітті. Все, що може мені полегшити хатню роботу – продається у магазині електроніки! Я ставлюся до прибирання без зайвого фанатизму. Краще перегляну улюблений серіал чи замовлю піцу на вечерю.
Павло спершу нормально реагував на такі мої “звички”, ніколи не дорікав та сварив. Однак, з часом почав робити зауваження, мовляв, справжня дружина зготувала б сама борщ, а не замовила доставку.
– У справжньої господині на кухні чисто та приємно сидіти за столом!
– Чому ти досі не розвісила одяг з прання? От моя мама завжди все вчасно робила!
– Хіба ти досі не завчилася готувати? Моя мама таку страву ще у дитинстві вміла робити!
Ніколи б не могла подумати, що мій чоловік виявиться таким прискіпливим матусиним синочком. Думав, що раз я жінка, то повинна виконувати всю хатню роботу. Але я також працюю на роботі й втомлююся!
Я намагалася знайти компроміс. Пропонувала найняти робітницю чи просто поділити хатні обов’язки. Але Павло був проти кожного мого слова. Він не готовий платити такі шалені гроші сторонній людині, коли я можу все зробити сама!
Одного дня сказав, що телефонував до мами та просив приїхати до нас на декілька днів, мовляв, треба навчити невістку як поратися по господарстві. Я його матусю просто терпіти не можу!
– Павле, я не розумію, чому ти покликав маму до нас! Хіба тобі щось не подобається? Давай не будемо вплутувати у наші сімейні сварки ще й твою маму!
– Хіба не бачиш, що ти зовсім не справляєшся з хатньою роботою. У холодильнику нема їжі, я хочу їсти тільки домашні страви, а не витрачати стільки грошей на ресторани та кафе!
Наступного дня зібрала всі свої речі, поки чоловік був на роботі та поїхала до батьків. Ніколи б не могла подумати, що мій Павло буде говорити такі огидні речі про мене та ще й жалітися своїй мамі! Готова вже навіть написати заяву на розлучення, лиш би не жити з ним під одним дахом. Правильно кажуть, що свою натуру людина показує після спільного життя. Радію, що у нас нема спільних дітей! Я хочу, щоб мене кохали не за чистий посуд та випрану білизну. Шкода, що я це так пізно зрозуміла.
Чи правильно вчинила дівчина? Що б ви могли їй порадити у такій ситуації?
