Ранок, неділя, збираємось на службу до церкви. Аж тут на нашому подвір’ї з’являються військові в українській формі..
– Доброго ранку! – кажуть. – Принесли вам дві повістки!
Запитали, де знаходяться мій чоловік і його брат.
Але це просто якийсь анекдот! І чоловік, і брат – на фронті ще з 24 лютого 2022 року. Серце вже давно підказало на захист держави стати, тому і пішли добровольцями.
Одного із “розшукуваних” вже навіть двічі в шпиталь возили через поранення, а потім – назад, на фронт.
Хлопці нормальні видались, одразу вибачились, ситуацію прояснили, за службу подякували.
Але де ж це таке видано, люди добрі?!
Що думати жінці, у якої чоловік більше року на сході, а на порозі товчуться двоє військових з паперами?
Тепер моє сиве волосся не зафарбує жоден перукар. А якщо хтось не вміє наклацати у своїх комп’ютерах правдиву інформацію, то нехай не стільці одним місцем протирає, а йде і сам захищає свою країну!
Як із таким боротись?!
