Мій хлопець відмовився визнавати нашу дитину і пішов. Через чотири роки ми знову зустрілися

Андрій був справжнім джентльменом з першого дня нашого знайомства. Він був дуже галантним, дарував мені дорогі подарунки, але що ще важливіше, ніколи не шкодував на мене часу. Яка дівчина встоїть перед такими залицяннями.

Ми зустрічалися вже більше півроку, коли я дізналася, що вагітна. Звичайно, спочатку я і сама злякалася. У найближчому майбутньому ми не планували ставати батьками, і ця новина була як грім серед ясного неба. Але пізніше я почала відчувати справжнє щастя.

Я була закохана в Андрія по вуха, бачила його батьком наших майбутніх дітей. Коли я дізналася, що вагітна, відразу побігла порадувати його. Приготувала вечерю і з нетерпінням чекала, коли він повернеться з роботи. Але як тільки я озвучила радісну, як мені тоді здавалося, новину, раптово отримала словесну ляпас від нього: “Ця дитина не моя!”

“А чия ж вона може бути?” – заперечила я, коли до горла вже підкочував ком від образи на таку заяву з його вуст.

Але через секунду переді мною стояв уже зовсім не той Андрій, якого я знала. Хлопець почав на мене кричати, що це не його клопіт і він ще не готовий ставати батьком. Наговорив ще купу грубощів, грюкнув дверима і пішов, навіть не давши мені висловитися.

Спочатку у мене в голові не вкладалося, що хлопець відмовився приймати нашу дитину. Подумала, що він просто перелякався, як і я на самому початку. Вирішила піти до його мами. Думала, хоч вона зрозуміє мене і підтримає. Але мегера навіть на поріг мене не пустила. Що ж, тепер я навіть рада, що ця жінка не стала моєю свекрухою.

Якийсь час мій вже колишній хлопець зі своєю матір’ю ще поливали мене брудом. Стверджували, що я нагуляла дитину і тепер намагаюся змусити Андрія взяти на себе відповідальність за чуже дитя. Сяк-так оговтавшись від такого, я вирішила рухатися далі.

Зараз моєму синочку вже три роки. Михайлик дуже активний і допитливий. Не можна сказати, що з ним просто, але я жодного разу не пошкодувала, що зважилася залишити його і самостійно виростити. Майже всі ці роки про Андрія я і не згадувала. Він з’явився лише один раз і, звичайно ж, не по хорошому приводу.

Виявилося, після мене у нього з’явилася нова дівчина. Але незабаром після початку їх відносин Андрій перехворів якоюсь хворобою, після чого втратив можливість мати дітей. Дізнавшись про це, нова пасія швиденько проміняла його на більш перспективного, у всіх сенсах, нареченого.

До мене колишній заявився з вибаченнями і пропозицією одружитися і ростити сина разом. Хтось може і скаже, що синові потрібен батько. Але я вважаю, що вже точно не такий, як Андрій. Тому я відразу розпрощалася з ним. Михайлика він так жодного разу і не бачив.

А ви б змогли прийняти назад чоловіка, який пішов?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

NastjaZ
Content Protection by DMCA.com
Loading...

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

Adblock
detector