Я думала, що завжди буду щасливою і щиро вірила, що горе не може мене спіткати.
Моя сім’я не була дуже багата, проте батьки намагались дати мені усе найкраще. У школі за мною бігало багато хлопців. Я була красивою. З однокласницею Лілею ми були нерозлийвода, навіть у вуз один вступили.
Вона була поруч завжди. Ми разом їздили відпочивати, ділились секретами , підтримували одна одну.
Якось на одній вечірці я зустріла Олега. Ми познайомились, розговорились, так і зав’язались наші стосунки.
Мети вийти заміж у мене було, хоча мені вже виповнилось 28. Олег змінив цю думку. Я закохалась у нього. Згодом ми одружились. Він був звичайним хлопцем, але від нього віяло силою і впевненістю. Цим він мене і покорив.
Весілля ми робили пишне. Дружкою, звісно, була Ліля. Хоча Олег дуже не злюбив її. Вважав, що вона підозріло себе поводить.
Але Ліля була мені, мов рідна сестра. Я не могла так просто взяти і перестати з нею спілкуватися. Щоб не конфліктувати ні з подругою, ні з чоловіком, я стала бачитись з Лілею у ресторанах та кафе.
Олег мав власну фірму, яка приносила хороший дохід. Ми жили в достатку. Багато подорожували, купили дві машини.
Після двох років подружнього життя я дізналась, що вагітна. Чекали на синочка. А через півтора року народилась щей донечка!
Після других пологів, мені важко було привести себе у форму: я розтовстіла, волосся стало дуже рідке. Я все частіше почала носити великий одяг, який приховував мою фігуру. Хоча раніше усі речі мене облягали. Мені не було чого соромитись!
Олег все більше пропадав на роботі. Взяв велике замовлення, з ним потрібно було розбиратися.
Якось після шопінгу в магазині, я вирішила пройтись парком в центрі міста. Погода була хороша, та й я давно нікуди не виходила.Взяла з собою чашку кави і пішла. Раптом я побачила пару, яка сиділа, тримавшись за ручки.
Я мало не впустила стакан з кавою. Це ж Олег. А біля нього Ліля. Я впала в ступор. Як це могло статись? В шоковому стані я поїхала додому. Вдома уже не могла стримати емоцій, стала плакати.
Мій коханий чоловік ніжно обіймав мою найкращу подругу. Складалось враження, що це все поганий сон. Та це було насправді. Я багато таких історій чула та читала, але не могла уявити, що так може трапитись зі мною.
Я вирішила поділитись цим з мамою Сподівалась, що від її підтримки мені полегшає.
Мама вислухала мене і зізналась, що батько теж їй зраджував. Але вона вирішила вберегти свій шлюб. І ось уже скільки років чудово живуть і не сваряться. Вола порадила вчинити мені так само.
– Стань знову бажаною для свого чоловіка – казала мама. – Чоловіки люблять очима. Вони хочуть бачити біля себе граційну кішечку.
Коли Олег повернувся з роботи, я зустріла його, як зазвичай. Нічого не сказала. Вирішила діяти не зопалу. А уже переваривши цю ситуацію, буду думати як краще зробити.
Я не хочу втрачати Олега. Я кохаю його. То чому я маю поступатись ним своїй подрузі?
З того дня я почала знову красиво одягатись, записалась в спортзал. А чоловіку хоч би що. Прийде, поїсть і спати лягає.
Ліля не заходить до нас у гості, я перестала з нею спілкуватися..
Моє життя стало нестерпним. У мене складається враження, що я не живу, а існую. Я втомилась від усього. А з боку чоловіка жодної підтримки та уваги. А мені так цього бракує..
Можливо, уже не має сенсу рятувати наші стосунки? Чи мама права і це потрібно перетерпіти?
А як ви вважаєте, що робити жінці? Варто все-таки поговорити з чоловіком?
