Коли син познайомив мене та чоловіка зі своєю нареченою, я зрозуміла: тепер у мене двоє дітей – син та донька. Надійка була такою милою, доброю, вихованою, що не сподобатися мені вона просто не могла.
Я раділа, що вона зустріла мого сина. Михайло у мене хлопець чудовий! То, мабуть, їй Бог його послав в якості винагороди за всі ті випробування, які випали на її долю.
Бідна дівчина залишилася без матері, коли була ще зовсім юною, а батько знайшов собі іншу жінку, яка почала жити у їхній спільній квартирі.
Ми не сумніваючись ні хвилини, дозволили синові забрати кохану до себе. У нас місця значно більше – усім мало би вистачити. Жили ми душа у душу.
Надя в усьому мені допомагала, ніколи не суперечила, не лінувалася – одним словом, мрія, а не невістка. Я тоді ще не знала, що пригріла на своїй шиї справжню зміюку.
Як тільки ми почали планувати весілля, так все сімейне щастя й розлетілося. Досить того, що свято оплачувати лише ми з батьком Михайла, так вона ще й нарікала на те, як ми все організували. Бачте, лімузин її не покатав у такий важливий день. Ще й розгнівалася на мене через те, що я вирішила запросити її батька на весілля. Вона не хотіла його бачити, але він і не з’явився. Перерахував на карту 5 тисяч гривень. Він видався мені гарною людиною, тож я не розуміла, чому він викликає стільки агресії в Наді.
Та це ще було не все! Коли ми подарували молодятам ключі від їхньої власної квартири, то не знали, що нам дорога до домівки рідної дитини буде закрита.
Невістка для цього зробила все. Спершу усім своїм виглядом показувала, що їй неприємно знаходитися з нами під одним дахом, коли ми навідуємося до них у гості, потім взагалі відмовилася сідати з нами за спільний стіл, мовляв, у власній квартирі вона може робити, що їй заманеться.
Єдина фраза, яку від неї можна було почути останнім часом: “Моя квартира!” Вона луною відбивалася у моїх вухах, і я думала, якою ж я була мудрою, коли оформила дарчу лише на сина.
Останньою краплею у наших натягнутих стосунках став нещодавній випадок. Мій чоловік хотів виконати напередодні мого Дня народження моє побажання – зробити ремонт у спальні. Тож мені довелося пожити декілька днів у сина.
Я не думала, що 3 дні в квартирі рідної дитини перетворяться на справжнє пекло. Я снідала, обідала і вечеряла наодинці, бо невістка не бажала зі мною розділяти трапезу. А вартувало мені один раз зайти до кімнати Наді без стуку, як вона вчинила грандіозний скандал.
Ще ніколи на мене син так не кричав, як того дня. Я просто хотіла запросити її до столу, побачила, що двері злегка відкриті, от і вирішила зайти без дозволу. Хіба це привід на мене усіх собак одразу спускати?!
Зібрала я свої речі і поїхала додому. Краще з ремонтом чоловікові допоможу, ніж буду під одним дахом з нестерпною дівчиною.
На мій День народження син приїхав сам. Я була цьому надзвичайно рада. Мене навіть не хвилювали ті виправдання, які він дорогою вигадав для своєї дружини, яка, мабуть, просто не бажала мене бачити.
Син перепросив за те, що накричав на мене, але вимагав, аби я привітніше ставилася до його Надійки, вона ж таке пережила.
А я не розумію, чому ми повинні танцювали навколо неї тільки тому, що її батько захотів влаштувати особисте життя? Тепер я його навіть розумію: з такою донькою і ворогів не треба.
Що можете порадити батькам хлопця?
Як би ви себе поводили з такою невісткою?
