– Як ви можете бути просто друзями, коли живете разом і маєте стосунки? –  я розгублено перепитала

Дівчина, яку я вважала майбутньою невісткою, розсміялась і сказала мені, глянувши у вічі: “А чому ви вирішили, що ми з вашим Ванею одружимося? Ми просо друзі! Нічого більше”. Я мало не впала від почутого. Там такі пристрасті були, така романтика. Вони снідали разом в ліжку у вітальній моєї квартири, з якої ночами доносилися дуже не двозначні звуки. Мені лише 41 рік, і я не вважаю себе старомодною, але хіба зараз так дружать?

Мені всього 41 рік. Я сучасна жінка, працюю в колективі серед молодих людей. Ми часто на роботі жартували про френдзону. Раніше було смішно, а тепер – взагалі ні.

Я народила сина, коли мені будо всього 20. Тепер його 21 і він знайшов собі дівчину. Я давно знаходила “сліди” їхнього кохання: то її волосся у ванній, то келихи від шампанського в раковині. Нічого не говорила. А потім син привів її додому. Так ми з Оленкою познайомилися. І вона почала жити у нас. Вже, майже, рік пройшов, як ми всі разом живемо під одним дахом. Дівчина непогана: готує, в господарці допомагає і сина мого любить. Як мені здавалося. Ваня щасливий був, вирішив освідчитися.

Підійшов до мене якось одного разу і попросив гроші на обручку, я відмовила. Мені не шкода для сина. Але все ж це така справа, де чоловік мусить докладати сили сам. Кажу йому: “Зароби на обручку і зроби пропозицію, як справжній чоловік”.

Про нашу розмову почула Оленка і чомусь надута ходила. Не вітається зранку, не говорить протягом дня. Я вирішила поговорити з нею, щоб все вирішити зразу.

– Я не хочу з вами ні про що говорити. Ви мені ніхто! – сказала дівчина, яка живе у мене вже, майже, рік і харчується з моїх грошей. 

Я з впевненістю, що у них серйозні стосунки й все йде до шлюбу відповідаю їй:

– Олено, ми живемо під одним дахом, я врешті решт твоя майбутня свекруха. Як це “ви мені ніхто”? Давай нормально поговоримо.

І тут дівчина, яку я вважала майбутньою невісткою, розсміялась і сказала мені, глянувши у вічі: “А чому ви вирішили, що ми з вашим Ванею одружимося? Ми просо друзі! Нічого більше”. Я мало не впала від почутого. Там такі пристрасті були, така романтика. Вони снідали разом в ліжку у вітальній моєї квартири, з якої ночами доносилися дуже не двозначні звуки. Я не вважаю себе старомодною, але хіба зараз так дружать?

– Як ви можете бути просто друзями, коли живете разом і маєте стосунки? –  я розгублено перепитала. Вона далі, сміючись, повторювала, що я нічого не розумію.

Тоді я запитала:

–То чому ж образилася, якщо просто друзі?

– А може я хотіла ту каблучку? Ну а що? Це ні до чого не зобов’язує. Просто гарний аксесуар.

І тут я нарешті оговталась. Жити з коханою дівчиною сина – це одна справа, а годувати абикого я не наймалася. Зразу ж розповіла про наш діалог з Оленою синові. В нього мало мову не відняло. Не повірив мені. Побіг до неї вирішувати все. А вона й не відмовляється від своїх слів. Починає його співати, що у світі так зараз всі живуть. Серйозні стосунки – це зайве, вистачає просто дружби. Син підтримав мою пропозицію виставити дівчину за двері. І ми її більше не бачили.

Я поділилася цією історією з колегами по роботі. А вони розсміялися і кажуть: “Ну ти, Віро, зла свекруха з анекдотів. Зіпсувала стосунки сина!”

А сиджу тепер і думаю, чи може правда я не розумію тонкощів сучасних стосунків. Що це за така френдзона? Хіба можна дружити на такому рівні? А, якби діти народилися? А, якби вона знайшла кохання, кинула б “друга”, чи далі б жила з ним, зраджуючи, і говорила б, що це нормально, бо вони просто друзі?

Радію лише з того, що мій син тримається і вдарився у навчання, щоб не тужити за “подругою”.

Як ви вважаєте, я все правильно зробила?

Sofia
Завантаження...
Cikavopro.com
Adblock
detector