Моя мати подружилася з одруженим чоловіком. Він став моїм батьком. Коли я був маленьким, то ми з матір’ю часто переїжджали з однієї орендованої квартири, на іншу. Постійного житла в нас не було.
Мені було 5, коли мати зустріла чергового чоловіка. Він сказав, що буде з нею, якщо вона позбудеться мене.
Матір не довго думала. Вона взяла мої документи, привезла під двері батькової квартири і залишила там.
Коли тато відкрив двері, то одразу здогадався, хто я. Він забрав мене до себе, а його дружина з сім’єю добре прийняли мене. Саме вона не дозволила віддати мене у дитячий будинок. Сказала, що я ні в чому не винен.
Спочатку я надіявся, що моя рідна мати повернеться по мене. Зрештою зрозумів, що цього не станеться. Тепер дружина мого батька стала мені матір’ю. А щодо нього, то він не дуже приязно ставився до своєї дочки з сином, а що вже говорити про мене. Я для нього був зайвим тягарем, але він продовжував утримувати мене.
Батько був досить жорстоким. Ми, діти, ховалися у дитячій, коли він приходив з роботи. Одного дня він покинув нас. Пішов до молодої коханки. Та ми тільки зраділи цьому.
Тоді ми були досить дорослими: троє випускників школи. Після її закінчення ми вступили в омріяні університети і здобули ті спеціальності, які хотіли. Через деякий час прийшла сумна звістка: батька не стало. По собі він залишив непоганий спадок.
Він не одружився з тою коханкою, тому їй нічого не дісталося. Батькові фірма та гроші стали нашою власністю. Ми продовжили займатися його справою. Згодом вирішили відкрити нову філію закордоном. Я мав її очолити. Вирішив, що матір переїде жити в теплу країну разом зі мною. Мої брат та сестра не були проти.
Ми вже збиралися виїжджати, аж раптом з’явилася моя рідна мати. Я одразу її впізнав, а вона сказала:
“Синку, ти пам’ятаєш мене? Я твоя рідна ненька! Ти так виріс. Невже забув про мене? Я тебе так довго шукала. Скучила за тобою. Тепер ми зможемо бути разом”.
Сказати, що її наглість мене вразила – це нічого не сказати.
“Як я міг тебе забути? Я добре пам’ятаю, як ти кинула мене під дверима батька, а сама втекла. Ти мені не мати. Моя справжня матір зараз їде зі мною закордон, а з тобою мені нема про що говорити”.
Сказавши це, я просто пішов геть. І зараз зовсім не шкодую про цей вчинок. Адже моя мама – це та жінка, яка прийняла чужу дитину і виростила її, як свою рідну. Ми переїхали. Там я зустрів дівчину, з якою згодом одружився. І мати також знайшла своє кохання.
А кого ви підтримуєте у цій ситуації?
