Я обожнюю свій сад на задньому дворі будинку. Там росте багато декоративних дерев, посаджені клумби та маленькі статуї для краси. Я обожнюю тут читати книгу, загорнувшись в плед, або ж приймати гостей та смажити м’ясо на мангалі. У садку дуже затишно та комфортно, немов ти у своєму власному світі.
Одного ранку побачила, як пес копає яму в клумбі з моїми улюбленими трояндами! Одразу вибігла на веранду та хотіла його прогнати, але раптом він безпритульний та має сказ? Вирішила зателефонувати до компанії, яка займається виловом таких тварин. Але працівники сказали, що у нашому районі нема бродячих собак, мовляв, декілька днів вони відвідували наш район – все чисто, тому просто порадили самостійно прогнати такого “гостя”.
Дивно. Я живу у цьому котеджному містечку вже 10 років та знаю всіх сусідів на пам’ять. Ні в кого нема ретривера, ось у пані Галини – німецька вівчарка, дуже слухняна. Вчора бачила, як пан Микола гуляв зі своїм кане-корсо Джеком. Я не досвідчений кінолог, але розбираюся у породах. Тоді прокинувся мій чоловік та прогнав собаку геть.
– Пропоную заради ж нашої безпеки та безпеки дітей поставити камери спостереження. Здається, що наш район тихий, але хто зна, чи наступного ранку ми не побачимо ще якусь скажену собацюру? – сказав Петро.
Тоді ввечері у нас вже були по всьому будинку розставлені спеціальні камери з відеонагляду. Я не хочу, щоб на мою територію заходили непрохані гості. І тепер у мене було заняття набагато цікавіше, аніж перегляд улюбленого телесеріалу – потайки слідкувати, що ж відбувається назовні.
Щовечора переглядала запис з камер. Ось тут пройшов сусідський кіт Мурчик, здається, що полював на горобця. Пан Микола знову гуляє з Джеком та допомагає сусідці Галині піднести важкі сумки з магазину. Нічого цікавого. Чи мені просто здається?
Нещодавно у наше містечко переїхала жінка, приблизно мого віку. Не можу сказати, що вона мені не сподобалася, але не знайшли спільної мови. У магазині не віталися, а коли я принесла їй мисочку з домашньою суницею – навіть не подякувала та сказала, що у неї алергія і не хоче таку отруту їсти. І ось ця панянка нахабно відпускає свою собаку з повідця та дозволяє бігати по нашому дворі! Я вже мовчу про те, що свої потреби він справляв на мої троянди та піони! Що це за небачене нахабство!
Вирішила, що не буду терпіти такі підлі речі зі сторони нової сусідки. Ввечері пішли з чоловіком до її будинку. Звичайна хата, навіть вазонів чи лавочки нема на веранді – ніби тут живе сіра миша, яка уникає контакту із зовнішнім світом.
– Доброго вечора! Мене звари Орися, я ваша сусідка, живу неподалік – привіталася я до жінки
– Добрий, я Інга. Щось трапилося?
– Так. Ми не хочемо з вами сваритися, але скажіть, будь ласка, чому ви думаєте, що маєте право вигулювати свою собаку на нашому дворі? – спокійно запитався чоловік.
– Що? Звідки ви взяли, що саме я це роблю?! Ось це так і подарунок долі! Не встигла й усі речі до кінця завести у будинок, а вже якісь тут дурні хочуть мене звинуватити!
– У нас є відео, не бажаєте подивитися?!
– Та це не відео, а справжній монтаж! Я вам не вірю! – почала кричати так голосно жінка, що вже деякі сусіди заглядали на нас.
Пані Інга зухвало закрила двері перед нашими носами, навіть за поріг не пустила. Ще довго кричала з балкона, що якщо ми посміємо ще раз прийти до неї – випустить собаку й та покусає нас. Ага, бачила я цього “охоронця” – він і мухи не образить. Товстий, брудний – видно, що про нього не дбають у цьому будинку.
Ми сподівалися, що нарешті вирушили цю проблему з нахабною сусідкою. Декілька днів ще детально переглядали відео з камер, однак собака більше не ходила у нашу клумбу “у справах”. Думали, що можна їх зняти, адже потреба нема, та і вони дорого нам обходяться в обслуговуванні. Правда, у понеділок нас чекав приємний сюрприз на ґанок – собачий послід та розкопані ямки у садку.
– Та це вже не помста, а справжня війна! Такого зухвальства щодо свого господарства я не буду терпіти! – почав кричати чоловік та збирався телефонувати до спеціальної служби. Думав, що у такої горе-господині можна забрати собаку.
– Почекай. Я знаю, як ми можемо помститися.
У нас не було жодних домашніх тварин. Чоловік мав алергію на довгошерстих тварин, я – хворі коліна, тому не можу часто гуляти з собакою чи навіть бігати. Однак, у мого брата, який жив у сусідньому місті, була Крихітка. Великий данський дог, який важив майже під 100 кілограмів та був мені мордою по груди. Собака вихована, чемна та завжди слухає команди від господаря. Просила братика Степана на декілька днів привезти мені Крихітку та розповіла про свій план помсти.
– Ох ти сестро і хитра лисиця! Завжди знав, що ти будеш йти до останнього – сміється брат у слухавку.
– Ну то що, привезеш мені свого малюка на вихідні?
– Звісно, якраз хотів з друзями на риболовлю поїхати, а боявся, що Крихітку не буде з ким залишити. Так що твій дзвінок для мене як рятувальне коло!
Здається, що Крихітці сподобалися вихідні. Я годувала собаку спеціальним кормом, а особливо – багато м’яса. Знала, що у пані Інги нема камер на дворі. Та у неї навіть не було звичайнісінької клумби чи навіть вазона у глечику, а про паркан я мовчу. Так що мій геніальний план мав спрацювати на ура. Часто гуляла з догом саме біля її будинку.
Наступного дня пані Інга з самого ранку ледь не вибила мені двері. Грюкала кулаками та натискала на дзвінок.
– Доброго ранку, щось трапилося? – ввічливо відповідаю, а насправді ледь стою з просоння.
– Я знаю, що це ви! Тепер у мене весь газон у собачому посліді!
– Пані Інго, але у нас навіть собаки нема. Чому ви так гадаєте? – кліпаю наївно оченятками
– Так, гляньте – у нас все чисто, нема будки. Хіба сліди перебування іншого пса! – єхидно посміхався чоловік.
Бачили, що жінка аж почервоніла від люті. Але розвернулася та пішла. Ха, це перемога! Ефект бумерангу ніхто не скасовував! Відтоді ми не бачили Інгу у нашому районі. Знали від сусідів, що та гуляє з собакою далеко в полі та з іншими також не вітається. Дивна людина. Хоча ні, не так. Досить нахабна та думає, що їй все може зійти з рук. Але я не дозволю псувати свій сад!
Ось так я з чоловіком завдяки Крихітці змогла провчити пані Інгу її ж методом!
Чи траплялася з вами схожа ситуація? Що б ви зробили на місці героїні нашої історії?
