Я б хотіла розповісти і, можливо, попросити вашої поради у вирішенні моєї проблеми. Близько року тому мій 27-річний син одружився з 22-річною дівчиною. Вона красуня і, на перший погляд, розумниця. В цьому то і проблема – вона подобається багатьом чоловікам. Мій же син простий і звичайний, багато часу проводить на роботі, працює і вдома за комп’ютером. І, чесно сказати, я здивувалася, що така дівчина знайшла в моєму синові. Мені здавалося, що вони абсолютно не підходять один одному. Але все-таки вони вирішили одружитися. Перешкоджати я не стала. Дівчина була родом з якогось села, далеко від нашого міста, тому після весілля молодята почали жити у нас.
Молода дружина відразу відчула себе головною і стала командувати моїм сином, але він не суперечив їй. Я ж вирішила не лізти в їхні сімейні стосунки. Моя невістка працювала у відділі чоловічого одягу в місцевому супермаркеті. Мені здається, що так вона і познайомилася зі своїм шанувальником. Збираючись на роботу, вона занадто багато часу приділяла своїй зовнішності.
Пару тижнів тому на запрошення сусідки я пішла до неї в гості. У неї помер чоловік багато років тому, і була якась дата: день народження або день смерті, ми поминали його. Ми сиділи на кухні біля вікна. І тут я побачила свою невістку, яка чогось вийшла на вулицю. У цей день у неї був вихідний. Я почала спостерігати за нею. Спочатку вона зникла з мого поля зору, але через якийсь час повернулася з величезним букетом квітів. Невістка підійшла до сміттєвих контейнерів і викинула його. Я була м’яко сказати в шоці! Кинувши квіти, моя невістка швидкими кроками попрямувала до будинку. В цей день я промовчала: ні у неї не запитала, ні синові не сказала. Я вирішила стежити за нею.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Як саме я це робила не скажу, але ось що я дізналася: на наступний день під’їхала машина, хвилин через 5 з неї вийшла моя невістка. Точно так само відбулося і на наступний день.
Пишу і абсолютно не знаю, як мені вчинити. Розповісти синові? Як сказати про це? Мені соромно, що я стежу за його дружиною. Звичайно, може у них не було ще інтиму, але це не завжди залишиться одними квітами.
Напевно, вона знаходиться в пошуку заможного чоловіка.
Адже мій син не так багато заробляє. А, може, розлюбила його? А наскільки сильно син її любить? Поки немає дітей простіше: можна розійтися.
– Замки я вже змінив. Свої гроші несеш не в дім – живи там, куди їх носиш. Надя навіть пакет на підлогу не поставила. – Відчини двері ширше. Це, між іншим, і моя квартира.
– Я йду. Не шукай. Доньку забери сам. З тобою їй буде краще. Записка лежала на столі поруч із недопитою кавою. Іван перечитав двічі. Потім набрав Таню. “Абонент поза зоною”.
– І не брешіть мені про лелек, – сказала сусідська мала, стоячи в нас у коридорі в гумових чоботях. – Лелека важить чотири кіло. Немовля – теж. Ви б самі себе на шиї донесли?
– Максиме, ти серйозно покликав їх усіх? – Це ж виписка. Мама образиться. – Я після пологів. Я ледве стою. – Вони на п’ять хвилин. Біля входу в пологовий уже стояли шестеро.
– Ти серйозно подаєшся на геохімію? – мама кинула на стіл роздруківку з балами. – З такими результатами на біологію не йдуть тільки дурні. – Значить, буду дурною.
Телефон пискнув, коли Марина стояла біля каси. “Списання: 118 грн. Кава-Арабі”. Вона ще не встигла забрати стаканчик, як Стас подзвонив. – Ти серйозно? – Стас, я з Тімом на вулиці, він ревів, я замерзла.
“Вибач. Я йду. Я покохала іншого. Дітей лишаю тобі. На розлучення подам сама”. Олексій перечитав смс тричі. Потім ще раз. Того ж вечора подзвонив матері. – Мамо, Катя з Дімкою в тебе?
25 фотографій, які обдурять ваші очі
– Ти що робиш? Постав його. Рудий пес завмер біля бака. У зубах – мокре сіре кошеня, дрібне, аж прозоре від холоду. – Воно твоє? – буркнув пес, не озираючись. Чорна кішка сиділа під навісом кіоску.
– Олено, привіт, доню, – батько сказав це так тепло, що Інна навіть усміхнулась. – Це Інна. Тиша. – А… ну, привіт. Як ти? – Нормально. Ти ж дочці дзвонив, не мені.
Віра подзвонила в двері й одразу прибрала усмішку з обличчя. Двері відчинила жінка в домашній футболці, за її спиною десь у квартирі сміялася дитина. – Ви до кого?
– Дмитре, твоя черга. Він узяв мікрофон, глянув на Олену, потім – кудись у зал. – Олено, ти добра. Занадто добра для мене. І тому я не хочу починати шлюб із брехні.
– Ти серйозно міняєш замки? – Серйозно. Марина поставила пакети на підлогу. – Мамо, там діти. – А тут моя квартира. – Ти ж дала нам ще тиждень. – Я дала п’ять місяців.
– Мамі на день народження ти купив каблучку, а мені – каструлю по акції? Андрій навіть не підвів очей від кави. – Не “по акції”, а хорошу. Німецьку. – О, ну тоді я зворушена.
Задача, яку пропонують на співбесіді у Googlе. Не всі здатні з нею розібратись!
– А я все хотів спитати: чому ти досі в прибиральницях? Лариса ж кликала в оператори. Там і чистіше, і платять більше. – Бо в операторів зміни жорсткі. А в мене Соня.
Свого часу, ти кинула мене, як непотрібне кошеня. Згадала лише тоді, коли я стала дорослою
– Ти серйозно купив квиток на ті числа зі сну? – Купив. А що? – Нічого. Просто смішно, що ти називав мене дурепою за гороскопи. Максим поклав телефон на стіл і мовчки показав фото екрана.
– Приспати. – Що саме? – Його, – жінка смикнула повідець. – Поки не пізно. Цуценя стояло біля її чобота і гризало край моєї штанини. Хвіст ходив, як двірник по льоду.
