У мене нема рідних братів чи сестер, батьки рано померли. Татова сестра Ольга мене вдочерила. За один день у мене з’явився старший брат Олег. Він мене завжди захищав у дворі, забирав зі школи та допомагав з домашнім завданням. Я любила його та тітку. Була вдячна їм за турботу та прихисток. Здавалося, що Ольга – моя друга мама.
Зараз мені 30 років, я розлучена. Маю маленьку донечку, звати Таня. Ми живемо окремо від тітки Ольги, цю квартиру я купила за власні кошти. А Олег одружився майже рік тому, жінку звати Маргарита. Щовихідних приїжджали до мене у гості. Правда, жінка постійно сиділа у телефоні та демонструвала поведінкою, що їй не цікаво. Рідко приєднувалася до розмови. А потім взагалі перестала приїздити – то вона має вийти на роботу, то в неї салон краси чи спа або у подруги день народження. Та нам було добре й у трьох. Ми ходили у зоопарк, каталися у парку на атракціонах та дивилися у кіно мультфільми.
Декілька тижнів тому брат повідомив радісну новину – скоро у нього буде дитина. Тоді вони жили у тітки вдома. Квартира не велика, але місця було достатньо. Однак, жінка наполягала на тому, щоб терміново розпочався ремонт – не хоче, щоб дитина жила у таких жахливих умовах! Олегу було незручно мене просити про те, щоб я взяла до себе Марго на час ремонту, але я розумію все. Вагітна, ще у вперше, а вдома ніяк не відпочинеш – всюди пилюка, шпалери та “чудова” симфонія інструментів.
Марго була тільки на другому місяці, однак вже тоді взяла декретну відпустку на роботі. Тому щодня сиділа перед телевізором та дивилася різні романтичні комедії. Одного разу попросила її помили посуд, поки я одяг буду прасувати – то такий скандал вчинила, мовляв, вона ж вагітна і не може працювати по дому! Ще й брату на мене нажалілася.
Але то були тільки перші дзвіночки. Щодня Маргарита надокучала мені та тітці своїми дурними запитаннями:
– А Олег правда затримається на роботі чи просто у нього коханка є?! Відповідайте мені негайно, а маю право знати!
– Здається, що я вже поправилася та важу під тонну. Ох, яка я бідна та нещасна, за що мені ці всі муки?!
– Треба кімнату перемалювати у жовтий колір, і мені все одно, що там вже все зроблено – я краще знаю за вас всіх!
Вже й Олегу щогодини телефонувала – а де ти, а з ким ти, а привези мені полуницю. Постійно маніпулювала своїм становищем. Думала, що буде допомагати мені з донькою, адже материнський інстинкт і всі такі речі. Однак, вона постійно кричала на Таню, часто без причини – то вона голосно іграшками грається, то вона випиває воду з її улюбленої чашки або захотіла подивитися мультики та перемкнула канал. Нагадую, що Маргарита живе у мене в будинку. Вона – не господиня, а гість.
Одного дня Маргарита прийшла до тітки Ольги, глянути на ремонт.
– А що трапиться, якщо Олег мене розлюбить? Вижене геть з дитиною на руках – каже жінка свекрусі
– Дитино, та що ти таке кажеш? Тільки глянь, як він заради вас старається. Ще буквально місяць часу – і будете тут жити. Я вже стільки іграшок купила, ось вчора замовила вам візочок
– Мені все одно на іграшки та то дурний візочок, сама можу купити. Мені потрібна гарантія того, що я не опинюся надворі.
– Рито, я тебе не розумію. Чому ти так сумніваєшся у моєму синові? Тоді навіщо одружуватися та дитину народжувати, якщо довіри у стосунках нема?
Тоді невістка образилася на тітку Ольгу. Поскандалила, зібрала речі та поїхала до своєї мами у село. Олег довго намагався її повернути, просив вибачення. Вже й свекруха телефонувала. Марно.
– Вибачу тільки тоді, коли твоя матуся дурна перепише на мене квартиру! Чи ти хочеш, щоб дитина рідна без батька росла?! Вирішуй давай, у мене вже скоро треба у пологовий будинок везти! – кричить дівчина йому у слухавку.
Олег довго вагався та не міг почати цю делікатну розмову з матір’ю.
– Сину, я тебе не розумію. Вибач, але я не хочу переписувати квартиру на твою жінку. Звісно, що я вас не буду виганяти з хати, коли захочете придбати власне житло – дам гроші, буду допомагати вам постійно. Але просто так віддати – ні, в жодному разі – пояснювала пані Ольга.
Тоді дівчина обрала іншу тактику. Щодня солодко щебетала Олегу про мене та мою квартиру, мовляв, я живу з дитиною сама у трикімнатній хаті. Та і вони мене вдочерили, порадували щасливе дитинство та безтурботне життя – отже, я винна їм. Нехай візьму тітку Ольгу до себе. Все буде чесно та справедливо – мати зі мною, а чоловік з родиною у себе буде жити на квартирі. Всі щасливі та мають дах над головою.
Такого нахабства я не стала терпіти. Одразу дала зрозуміти, що я проти такого плану – на квартиру сама заробила, жодної копійки не взяла від родичів. Маргарита ще довго намагалася мене вмовити – прохала, погрожувала та плакала. Ні, на мене не діяли її маніпуляції. Потім взагалі заблокувала її номер. Брат на мене образився, навіть з днем народження не вітає.
Від тітки Ольги знаю, що жінка образилася, забрала всі речі та повернулася в село. Зараз погрожує чоловіку розлученням та обіцяє, що той ніколи більше в житті не побачить дитину. Мені шкода брата, але не хочу йти на повідці його дружини. Має свою голову на плечах. Треба було раніше думати про квартиру. А зараз він немов на лінії двох вогнів – вагітна Марго та рідна мати. На мене йому вже начхати.
Але я бажаю йому тільки щастя.
На вашу думку, хто не правий у цій ситуації?
