Мій син Богдан закохався п’ять років тому, коли йому було 26, вирішив, що хоче брати Ніку за дружину. Я ж була не проти, він розповідав про неї лише хороше. Вона тоді закінчила своє навчання і шукала роботу. А син встиг прикупити машину. Зіграли весілля. Та молодь жила в мене, поки що в їхніх у планах було економити та збирати гроші на квартиру. Ми жили дружньо, Ніна вміла все приготувати й тримала в хаті чистоту, не було до чого придертися.
Через рік у них народився хлопчик Артур. Плани з переїздом відкладалися. Добре, що невістка хоча б декретні отримувала. Я не вимагала від них оплачувати комуналку, продукти теж купувала. Бувало і син після роботи скуплявся на цілий тиждень. А невістка постійно дякувала, що я їх приютила і не беру в них за проживання. Мені дітям не шкода, я сама в молодості була в невістках, знаю, що це. Не хотіла їх обтяжувати.
А минулого року Ніна сказала, що помер її дядько. Я бачила його всього кілька разів, на весілля і якось він гостював у нас. То був брат її тата, але жінки й дітей він так і не мав. Невістка розказувала, що він з татом завжди мав гарні стосунки, то і квартиру свою йому заповів.
Так свати вирішили ту квартиру продати та гроші поділити між Ніною і її старшим братом. Коля був ровесником мого Богдана. Він жив в обласному центрі там де і батьки на зйомній квартирі. Вийшло, що неочікуваний спадок розв’язав обом племінникам руки. Я раділа за дітей.
Поки вони возилися з документами минуло пів року. Вже й Артурчик пішов у садок, а Ніна повернулася на роботу. Від отриманих грошей і того, що вони встигли відкласти назбиралась нормальна сума. Діти стали підбирати для себе житло і внесли перший внесок за свою квартиру.
– Мамо, ми такі раді! Ще місяць і зможемо переїхати! Мені не віриться! – радів Богдан, – дякуємо, що допомагала нам!
Лише Ніна тоді нічого мені не сказала. Промовчала і тільки видала посмішку. Ремонт у їхньому домі був простий. Деякі гроші залишили на меблі, дещо син забрав зі своєї кімнати. Я ж вирішила допомогти з дрібницями.
– Синок, це вам на перший час, потім собі купите яке захочете.
У мене багато посуду було, прикупила рушники й постіль. Та невістці це не сподобалось, вона видала, що не хоче до нової квартири нести старі каструлі й вилки.
Я коли почула це, то навіть не знала, що сказати. Значить, коли вона жила в мене, то все їй підходило, а тепер “старе”. Ну була колись мода на сервізи, маю кілька. Подумаєш баняки не модні, але ж чисті. Краще б мовчала, бо сама грошей не має на нове!
– Добре, мам, візьмемо! – додав син, – якраз поскладаємо все у коробки.
Ілюстративне фото. Зображення не є документальним підтвердженням описаної ситуації.
Коли Богдан спустився з сином в машину, то невістка не втрималась і сказала, що я тільки старим хотіла відбутися. Он її батьки гроші на квартиру дали, а вона нічого їй не купила. Я тоді нагадала їй, як вони п’ять років жили й за комунальні не платили, а ще і продукти. Нічого з них не брала, а виходить, що нічого не дала, чи як?
Вона залишилась при своїй думці, я при своїй. Мене тоді це дуже образило. Навіть сльоза скупа покотилася і стало так сумно. Невже ті 5 років не дали їм змоги накопичити половину від першого вкладу на квартиру? Вони ж майже нічого не витрачали, поки жили зі мною.
Потім зі сином так і не вийшло це обговорити. Новосілля вони не робили, чи просто мене не покликали. Невістка мене дотепер не запрошує в гості. Та якось зі сином таки зустрілися і він зізнався, що в них часто сварки через гроші. Що батьки Ніни їм квартиру купили, а я нічого не дала для сім’ї.
Прикро мені чути про таке. Але що я можу зробити?
Я була заміжня за Сергієм недовго. Спочатку мені здавалося, що все буде нормально. Але дуже швидко я зрозуміла, що в нашому шлюбі нас було троє. Я, Сергій і його мама Марина Борисівна.
Колись у мене була сім’я: ми з першою дружиною Ірою виростили доньку, купили квартиру, жили спокійно. Але потім у моєму житті з’явилася Поліна, і я все зруйнував.
Я ніколи не думала, що в нашій родині тема онуків стане такою дивною. У нас усе було навпаки. Мій чоловік Ігор дуже хотів онуків. Постійно казав, як водитиме їх на рибалку, як збудує на дачі будиночок, як вчитиме всього.
Я з Денисом була багато років. Познайомилися ще в університеті. Я сама до нього тягнулася, допомагала з навчанням, завжди була поруч. Потім переїхала до нього, і якось так вийшло, що я все тягнула, а він просто жив поруч.
Я все життя була дуже близька з мамою. Вона виховувала мене сама, про батька я майже нічого не знала. Для мене мама завжди була найріднішою людиною. Ми часто бачилися, гуляли у вихідні, ходили в кіно, могли просто пити чай і говорити про все.
Я виросла в сім’ї, де спокій був рідкістю. Батьки любили гулянки більше, ніж тихе домашнє життя, а мене часто рятувала бабуся. Коли в домі не було грошей, все було більш-менш тихо.
Колись я й сама не вірила, що можу опинитися в такій історії. Завжди засуджувала жінок, які зв’язуються з одруженими чоловіками.А потім у моєму житті з’явився він.
Я з чоловіком разом уже багато років. У нас є донька Оля, звичайна сім’я: робота, дім, школа, постійні витрати. Зайвих грошей у нас ніколи не було. Зі свекрухою в мене наче й не було відкритої війни.
Гості – як риба, на 3 день починають погано пахнути. Так можна сказати про кожну гостину моєї свекрухи. Та, на щастя, я зуміла зробити так, що Ольга Дмитрівна раз і назавжди забула до нашої квартири дорогу!
14 прийомів, які допоможуть вижити в смертельно небезпечній ситуації
10 речей, які ніколи не зробить доросла жінка заради чоловіка
Ось чому жінці насправді не потрібні шлюб і стосунки
Розчин з дріжджів: полийте ним свої рослини і ваш урожай збільшиться!
«Після весілля все вляжеться», — написав майбутній чоловік доньки іншій жінці, поки я несла коровай до зали.
Я довго жила з відчуттям, що ми з чоловіком ніби б’ємося головою об стіну. Працюємо обоє багато, втомлюємося страшенно, а толку ніби й немає. Жили ми вшестеро в одній квартирі: я, чоловік, син, мої батьки і бабуся.
Минуло вже 12 років відтоді, як не стало Юлі. А я все одно не міг відпустити той день. Мені вже тридцять, я живу в місті, працюю, а всередині все стоїть на місці.
Якби не важка хвороба чоловіка, я б ніколи знову не була щасливою…
Доля України: останнє пророцтво мольфара Нечая
До нас приїхала моя мама з села. Тільки ми з нею зайшли в квартиру, як чоловік мені каже – нехай теща їде до своїх родичів. Я зібрала свої речі і поїхала разом з мамою
