Чому деколи рідні люди бувають такими наглими? Мене знати Марина, я щаслива дружина і мати. Мій коханий Олексій на 5 років молодший від мене. Дочку я народила ще до чоловіка, у свої 18. У нього крім мене не було стосунків. Ми разом вже 25 років і абсолютно щасливі.
Ми познайомились випадково. Олексій одразу після цього почав приділяти мені знаки уваги. Мені це подобалось, хлопець був хороший, а я була самотньою. Наявність у мене дитини його не відштовхнула. Лише моя мати була категорично проти. У неї з батьком навпаки різниця 10 років і вона хотіла для мене чоловіка, який зможе забезпечити гідне життя.
– Що ти собі придумала? Знайди старшого, він нехай одружується з якоюсь дівчиною. Не псуй йому життя!
– Мамо, він мене любить і гарно відноситься до Алінки. Вона почала до нього звикати! Думаєш він робить це просто так? Я важлива для нього!
Потім Алінка пішла в перший клас і прямо на урочистій лінійці Олексій зробив мені пропозицію. Такою щасливою, як тоді я ще не була і звісно погодилась. Ми організували маленьке весілля. Він переїхав до мене. Алінка його просто обожнювала, особливо, коли вони разом робили домашнє завдання. Він часто ходив на батьківські збори. Влітку ми любили влаштовувати пікніки й просто на вихідних гуляли десь разом. Дочка здавалася щасливою і почала називати його татом.
Спільної дитини у нас так і не було. Точніше сталося горе, через яке ми ще довго приходили до тями. Я дізналася, що вагітна. Усі 9 місяців пройшли добре, УЗД показало, що це хлопчик. Олексій сам обирав йому ім’я. Але пологи були з ускладненнями. Дитинка померла через кілька днів.
Мої батьки нас сильно підтримували, чого не можу сказати про сватів. Якось свекруха заявила:
– Це вас Бог покарав! Отримали відплату за свої гріхи!
Наступні кілька спроб завагітніти теж були невдалими. Викидиш за викиднем і надія нас покидала. Свекруха постійно називала мене “пустоцвітом”. Не раз я плакала через її слова “підтримки”. Чоловіка такі материнські коментарі ранили серце і він поступово звів до мінімуму їхнє спілкування.
Донечка виросла. Вступила до столичного ВНЗ і переїхала. Там вона зустріла своє кохання і створила з ним сім’ю. Ми з чоловіком старалися багато працювати. На спільний заробіток придбали двокімнатну квартиру і здавали її в оренду. А отримані гроші відсилали дочці, щоб вона з чоловіком теж купила своє житло. Ми хотіли для своїх дітей і внуків комфортного життя.
А місяць тому свекруха подзвонила Олексія і запросила серйозну розмову.
– Сину, ти отримав у спадок будинок бабусі. Що ти збираєшся з ним робити? – цікавилась мати.
– Ну поки що здаватиму. А потім перепишу його Аліні чи внукам. Чи може взагалі продам. Загалом я ще остаточно не вирішив.
– Ти не правий!
– Ти про що?
– Ти збираєшся віддати наш рідний дім дівчині, яка тобі зовсім чужа!
– Тобто чужа? Я її всиновив і виховував, як свою дочку! Я люблю її!
– Не вигадуй! Тебе, що зовсім не хвилює, як живуть твої племінники? Он сестра з чоловіком і немовлям винаймають квартиру. А брат ні разу жінку і сина на море не звозив! То тебе це обходить. А як все майно віддавати якійсь дівчині, то ти двома руками “за”.
– А чого мене має хвилювати де хто живе, де хто відпочиває і що робить? Вони мають чоловіків, жінок, то нехай більше працюють! Я маю забезпечувати свою сім’ю і їхні сім’ї чи як? Це ви собі казок не вигадуйте!
– Раз ти так кажеш, значить ти мені більше не син! – заявила сердито мати.
– Ти згадай чому будинок бабуся заповіла на мене! Нагадати тобі, як ти її ненавиділа? Нагадати, як ти послала мене в 17 років за нею приглядати? Хоча мала б мала сама це робити або послати старшу сестру, але ж ти її пожаліла. Я доглядав за бабусею до останнього дня, звичайно, що я заслуговую на цей будинок і буду робити з ним все, що захочу! – Олексій більше нічого не казав і пішов геть.
З того дня вони не спілкуються. Чоловік таки вирішив подарувати будинок Аліні. А коли це дійшло до його сестри й брата, то і вони відрубали будь-які контакти з ним. Так само як і його племінники. А весь спадок батьків перейшов тій самій улюбленій дочці, від чого Олексію було абсолютно байдуже.
Чи є шанси, що вони помиряться? Як би ви вчинили на місті Олексія?
