Ми з чоловіком вирішили не робити пишного весілля. Вирішили зекономити гроші і вкласти їх де-інде. Ми лиш розписались і посиділи в компанії родини, відсвяткували.
Мої батьки сприйняли це рішення адекватно, а от свекруха ніяк не могла заспокоїтись.
– Як я в очі родичам дивитись буду? Скажуть, що я скупа! весілля сину робити не захотіла. Що ви собі таке надумали! – повторювала вона.
Через півтора року ми вирішили купляти квартиру. Не витрачені гроші на весілля стали нам в пригоді. Так би цей процес тягнувся ще довше.. Нам вже набридло жити в орендованій, хотілося облаштовувати своє гніздечко. Ось уже вся необхідна сума була в нас в руках, ми переглядали безліч варіантів у пошуках тієї самої, ідеальної квартири.
Та одного дня, Ольга, чоловікова сестра об’явила про своє заміжжя.
– Ну от дочці ми так весілля зробимо, закачаєшся! – говорила свекруха.
Вона, мабуть, спокою не мала, перед родичами хотіла покрасуватись і вихвалятись.
Я була не проти весіль загалом. Якщо є можливості бажання, то чому ні? Нам з чоловіком батьки не мали змоги допомагати, тому думаю кращим рішенням було відмовитись від церемонії.
Весілля Ольги дійсно було шикарним. Великий просторий зал, багато смачної їжі, кенді-бар, столи із випивкою. На ній було дорогезне плаття, хоч і красиве до мурашок! Фотограф, відеограф, ведучий. Можу собі уявити, скільки це винесло грошей!
Після весілля Ольги чоловік виглядав якось збентежено. Ніяк не могла зрозуміти, що не так?
Я продовжувала пошуки квартири, а чоловік почав уникати розмов про покупку, або всі мої варіанти йому не подобались. Я почала його ще більше смикати, я хотіла чимшвидше опинитись у власному житлі. Та одно вечора чоловік посадив мене перед собою і сказав те, від чого у мене серце в п’ятки пішло.
– Грошей у нас немає. Я віддав їх сестрі на святкування весілля. Ти ж знаєш, як вона чекала цього дня..І мама..
Я просто не мала слів. Мені здалось, що на мене вилили відро холодної води.
– Ти не думай, вони гроші віддадуть. Просто не одразу. Це велика сума..Поступово..
Як можна було таку безглуздо розпоряджатись нашими спільними коштами? Я ж тому і свого весілля не робила, думала про майбутнє. А заради чого?
Чоловік згодом зрозумів, що утнув дурницю, почав хвилюватись, що грошей назад не отримаю. Та вже було пізно..
– Ти не переживай. Я думаю, ми ці кошти зможемо ще раз зібрати. Але нам варто перебратись жити до моєї мами. Тоді не доведеться за оренду платити – говорив чоловік.
Я не могла це слухати. Він розбив мене і мої мрії..Наші мрії..
Того ж дня я зібрала свої речі і пішла жити до своїх батьків. До мене беззупинно телефонувала свекруха.
– Дурненька, а хто ще допоможе сестрі, як не рідний брат. Що ти робиш із мухи слона. Назбираєте грошей ще. Я вам кімнату звільнила, можете бути у мене – говорила жінка.
Все б нічого, та я вже не хочу наново збирати гроші і не впевнена, що чоловік мені потрібен. Він хоче помиритись, а я задумалась над розлученням..
Як оцінюєте ситуацію? Кого підтримуєте?
